Ще мені не вистачало – слабку свекруху обхожувати, доглядати, догождати! Мені з чоловіком дуже пощастило, довгі роки я немов сир у маслі каталася і відчувала себе дуже коханою і щасливою. А тепер чоловік прийняв дивне рішення, з яким я ніколи не погоджуся!
Мені вже за 40, одружена вже майже 20 років. І донедавна моє життя нагадувало справжню казку. Мій чоловік – приватний підприємець. Він має багато точок збуту, величезну кількість важливих знайомств і навіть вплив в мерії міста. Він у мене пробивний.
Наші діти навчаються закордоном. Я спершу думала, що буде важко не бачитися з ними місяцями. Але знаєте що? Це виявилося не так.
Коли ти точно впевнена, що твоїм дітям дадуть найкращу освіту, що там, в іншій мирній країні, вони в повній безпеці. і що ти можеш завжди зателефонувати їм і дізнатися, як справи – всі страхи, переживання зникають. Нехай діти дорослішають, їм це стане в нагоді в майбутньому.
Ну а особисто я теж знайшла чим себе зайняти. Павло влаштував мене в офіс до свого друга. Робота проста, але вона допомагає мені тримати себе в тонусі, спілкуватися з іншими людьми. А ще мені весело, коли я розповідаю начальниці, як їздила відпустку на острови. А та скаржиться мені, що квитки до Туреччини знову подорожчали, тож їй прийдеться шукати щось доступніше.
На своє життя я жалітися не можу. Воно в мене навіть зараз таке, про яке дехто не може навіть мріяти. Принаймні було ще недавно. Але два тижні тому сталися значні зміни.
Мене звільнили з роботи. Чоловік почав приділяти мені менше часу. Між нами почали виникати конфлікти, він став покрикувати на мене, чого раніше взагалі не траплялося. Навіть діти, здається, стали любити мене менше. І причина цього мені добре відома.
Справа в тому, що нещодавно моя свекруха, мама чоловіка, впала зі сходів. Це стара жінка, маленька. Я навіть не пам’ятаю, коли ми з нею востаннє спілкувалися. І ось так не пощастило. Тепер не може піднятися на ноги. Лікарі сказали, що їй потрібний спокій та відпочинок. І багато часу на відновлення.
мій Павло легко міг би собі дозволити найняти матері найкращих лікарів та доглядальниць, але він вчинив по-своєму.
Хоча я б сказала, що вчинив він не розумно. Замість професійного догляду він привіз свою матір у нашого великого будинку – це ж треба було додуматися!
Купив величезну кількість продуктів, ліків та всього, що потрібно для відновлення сил у людей похилого віку. І попросив мене про одне: доглядати за його матір’ю, доки вона не відчує себе краще.
Свою ідею він пояснив так: все своє життя з ним я почувала себе дуже комфортно і не мала жодної роботи, яку б сама не хотіла робити. Плюс ми зі свекрухою практично не спілкувалися. Тож тепер я повинна наглядати за мамою чоловіка. Це щось на кшталт іспиту, чи що. Ну я к він міг таке вигадати?
Ну, не можу я піти на такий крок, як він не може зрозуміти?! Мити, памперси. Готувати і приносити спеціальні каші, як по будильнику. Я і на роботу, з якою на прохання чоловіка мене звільнили, вчасно приходила через раз. А тепер від мене вимагають, щоб я була наче справжня професійна доглядальниця. Як це взагалі працює у чоловіка в голові?
І це він сам винен. Я звикла до стабільного життя жінки, яка може все собі дозволити. І раптом – давай, люба, посидь з моєю мамою, лежачою жінкою у віці. Хіба це нормально? Я б навіть не проти сама була сплатити їй належний догляд, але, як на зло, я витратила перед звільненням усі гроші на шопінг, просто так збіглося.
Тепер весь цей час у мене в будинку знаходиться справжня доглядальниця, іноді навіть кухар заходить, який готує тільки для свекрухи. А я наче зайва людина. Водію забороняється возити мене до міста. Діти всі на навчанні і теж засуджують мене, за те, що я не хочу наглядати за їхньою бабусею. Чоловік не розмовляє зі мною. Хоч плач. Мене ж гризуть докори совісті.
Але життя моє перекинулося з ніг на голову. І як тепер в цьому всьому розібратися й жити далі – я не знаю!
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.