– Антоніна – дуже красиве ім’я. Ласкаво можна Тоня кликати.
– Ні, треба щось яскравіше. Мілана або Адель, наприклад.
– Шарлотта! Як правнучка королеви Англії!
– Я навіть довідник з іменами купила, але все одно вибрати не можу, – поскаржилася Оксана, ініціаторка цього обговорення.
– Син у садок нині пішов. Там кого тільки немає: Дамір, три Яреми, Арсен, Луї, Устим, Сніжанна, Алла- Вікторія… О, а подвійне ім’я розглядаєте?
– Звичайно розглядаємо! – важливо кивнула Наталя.
Варіанти посипалися як з рогу достатку:
– Катерина-Інеса!
– Ілона-Марта!
– Анна-Марія! Звучить!
– Я подумаю, – милостиво кивнула Наталя.
Галас з вигадуванням імені перервав начальник, явивши свою ясновельможну персону перед нами. Всі відразу зробили розумні обличчя і зобразили робочий процес, продовживши тему в робочому чаті.
Вся ця катавасія тривала півтора місяця, до самої появи на світ гіпотетичної Анни-Марії. Іноді здавалося, що колеги не сплять ночами, а лежать і пригадують самі дивні імена, щоб з ранку блиснути перед Оксаною.
– Вага три п’ятсот, ріст п’ятдесят і два сантиметри! – подзвонила Оксана.
У чат полетіли фотографій новонародженої дівчинки, а наш бухгалтер почала обходити офіс з коробкою:
– Для Оксаниної принцеси! По тисячу гривень збираємо! Така подія…
Я насилу примусила себе розтиснути пальці, що вчепилися в купюру. Штука, так штука. Не можна відриватися від колективу, тим більше – від жіночого.
Оксана вийшла на роботу через три дні після цього дзвінка. Колега була незадоволена і зла. Радість від появи на світ довгоочікуваної внучки осунулася:
– Емілія! Вони назвали мою внучку Емілія! – здавалося, що трохи, і Оксана почне рвати собі волосся на голові.
– Хто взагалі в наш час називає дівчаток Мільками?
Група підтримки відразу скорчила скорботні обличчя і почала галасувати:
– Та не переймайся, Оксанко.
– Зовсім у твоїх дочки і зятя фантазії немає!
– Як кішку! У сусідів бігає Міля, постійно в під’їзді паскудить. Як можна дитину так не любити?
– Ой, третій день мені погано. Ніяк переконати не можу. Кажуть, що це не моя справа! Уявляєте? Ім’я моєї внучки мене не стосується! – жалібно сказала Оксана. – З пологового будинку мене вигнала в перший же день! А я спеціально вихідні взяла, щоб їй в пологовому будинку допомогти!
– Всі діти невдячні. Могли б і вшанувати бабусю, дати тобі право придумати ім’я! Не переймайся, Оксанко. Може, другого народять, тоді до тебе прислухаються!
Усвідомивши слова бухгалтера, наша Оксанка розпливлася в усмішці:
– Дійсно! Ще не все втрачено! Я прямо зараз подзвоню дочці! – вона спішно дістала телефон і натиснула на кнопку швидкого набору: – Наталю! Як ви там? Моя внучка спить? Добре, що спить. Коли виписувати будуть? Ааа, тебе чоловік сам забере з пологового будинку? Слухай, я тут подумала: добре, хочете назвати цю дитину Емілією? Так будь ласка! Але другій потім ім’я виберу я! – цілком гідно! Наталю! Алло? Ти мене чуєш? – Оксана в подиві втупилася на телефон і знову набрала номер. – слухавки не бере. У неї дитина спить, а вона з матір’ю поговорити не може! Тьху!
Далі було півгодинне засудження Оксаниної дочки, така-сяка негідниця, не прислухалася до мами і посміла кинути слухавку.
І так постійно. З ранку до вечора. Як же тяжко працювати в жіночому колективі! Я б давно звільнилася, чесне слово. Але зарплата хороша. Та й вихід я недавно знайшла: купила бездротові навушники. І чому раніше не додумалася?
Зате тепер я знаю ім’я правнучки королеви Англії. Шарлотта. Може, коли-небудь і стане в нагоді ця інформація. Хто знає?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – kobieta
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
