З родичами чоловіка у мене нормальні відносини. Навіть хороші. Принаймні були до недавнього часу. Зараз розповім докладніше, як я накосячила.
Батьки чоловіка завжди передають мені гостинці, знають, які люблю, наприклад, фрукти, можуть спеціально заїхати і привезти ящик абрикосів спеціально для мене. Вважають мене відмінною дружиною, бачать, що син їх ситий і щасливий, за що мені дякують. Конфліктів у нас ніколи не було.
Люди вони хороші, але іноді їх поведінка мене не влаштовує, дратує. Вони можуть бути нав’язливими, питати щось дурне. Любові я до них не відчуваю, але й огиди теж. Не знаю, чому я до них так ставлюся, але буває ж таке? Люди тобі просто не особливо подобаються, без видимих причин.
Так ось. Одного разу я розмовляла по телефону з мамою, в черговий раз обговорюючи поведінку батьків чоловіка.
Було це на дачі, я спеціально пішла за паркан, щоб мене ніхто не чув. У фарбах описувала їх поведінку і сміялася над ними. Виявилося, що весь цей час свекруха була біля паркану, в кущах малину збирала. Я її не помітила і показала, як то кажуть, своє справжнє обличчя…
Як вважаєте, вибачення допоможуть чи вже все втрачено?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, firestock
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!