fbpx

Ще перед новим роком Любов Петрівна, мама мого чоловіка, завітала до нас в гості. З порога виділявся її сумний погляд. Я накрила у вітальні стіл, і коли справа дійшла до кави, свекруха попросила мене вийти. І лише коли вона пішла, я дізналася правду

Ще перед новим роком Любов Петрівна, мама мого чоловіка, завітала до нас в гості. З порога виділявся її сумний погляд. Я накрила у вітальні стіл, і коли справа дійшла до кави, свекруха попросила мене вийти. І лише коли вона пішла, я дізналася правду.

Мене звати Ольга. Я заміжня. Нещодавно я зіткнулася ось із таким питанням.

У мене є свекруха. Любов Петрівні треба зробити не дешеве лікарське втручання. Але на цю процедуру у неї не вистачає грошей, і вона попросила ці гроші саме у мого чоловіка.

Батьки Вадима мають гроші: і заощадження є, і пенсії у них хороші. Але чомусь свекруха вирішила попросити грошей саме у нас. Вона навіть не попросила, а просто зажадала гроші.

При цьому Вадим має ще й молодшого брата. Але Лбов Петрівна про нього забула.

– Та він молодший! Звідки він має гроші?

А у нас звідки? Ми, що їх, друкуємо?

Свекруха має й інших родичів, але вона в них грошей не просить, а просить гроші тільки у мого чоловіка.

Сума не маленька. Я розумію, що ці гроші нам ніхто ніколи не віддасть.

У нас завжди з Любов Петрівною були досить прохолодні стосунки. Ми з нею – чужі один одному люди. Я до неї в гості навіть не їжджу. Вадим їздить сам.

Такої великої суми ми не маємо. Ми маємо недоторканний запас: гроші, які ми збираємо на навчання нашому синові. Я не хочу їх віддавати. Ми з чоловіком багато років економили для того, щоб зібрати доволі пристойну суму: щоб вистачило синові на навчання. А чоловік хоче віддати ці гроші. Я йому це забороняю.

– Але ж я син! Хто ж допоможе матері, як не я!

А я кажу:

– Ти не один у батьків! Свекруха має багато інших родичів: і брати, і сестри, і ще один син! Усі повинні допомагати, а не лише ми одні.

І взагалі, я вважаю, що Любов Петрівна може продати квартиру, яку багато років здають квартирантам. Цих грошей вистачить не на одну процедуру.

На цьому ґрунті ми з Вадимом дуже сильно посперечалися. Я сказала:

– Ми ці гроші збирали разом! Ти можеш віддати половину наших накопичень, але не все! Мою частину не смій чіпати! Це гроші на навчання нашого сина!

Я вважаю, що я права, але мій чоловік зі мною не згоден.

А як ви вважаєте: хто з нас має рацію? Як би ви вчинили на моєму місці?

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page