Ще перед святами Ольга, моя подруга, зателефонувала і попросила приїхати до неї “на каву”, а якщо бути відвертішою, то щоб поплакатися мені в жилетку. Я не могла залишити подругу в такій ситуації, тому прикупивши печива та цукерок, направилась в інший кінець міста. Яка ж я була наївна!
Я завжди намагалася підтримувати своїх подруг і в радості, і в горі. Але днями я, зібравшись з силами, припинила спілкування з однією зі своїх подруг, з якою ми товаришували, ще зі шкільної лави. Після того, як мій чоловік сказав мені, що друзі так не роблять мені стало легше.
Ми стали з Ольгою подругами на початку дев’ятого класу. Але останнім часом мені з кожним днем все важче і важче спілкуватися з нею, адже вона весь час скаржиться на своє життя. Вона постійно сперечається з чоловіком і свекрухою, а крім цього, вона весь час перебуває у пошуку легких грошей і вплутується у різні ситуації, замість того, щоб знайти собі нормальну роботу.
Все наше спілкування зводиться до того, що я щодня протягом двох годин вислуховую її скарги. Я тільки й слухаю про те, яка вона нещасна, як її не цінують оточуючі, який їй бідній дістався поганий чоловік і які в неї неслухняні діти. Я завжди щиро їй співчувала та переживала за Ольгу. Я щоразу намагалася її якось підтримати і дати хорошу пораду.
Через деякий час я зрозуміла, що Олі не потрібні мої поради, і вона нічого не збирається робити для вирішення своїх питань. Мені іноді навіть здається, що їй подобається, коли її всі шкодують і тому Ольга постійно ниє. Але мені це не подобається.
Одного разу до мене дійшло, що ці стосунки дуже токсичні. Мені набридло, що Ольга виливає на мене тонни негативу, але нічого не робить для того, щоби змінити своє життя.
Крім усього іншого, після її скарг я почуваюся ніби вичавлений лимон, у мене навіть настрій псується і життя втрачає свої фарби. У мене після таких розмов не залишається жодних сил, у мене складається враження, що вона висмоктує з мене всю енергію.
Я не відразу пов’язала занепад сил зі спілкуванням з Ольгою, але потім до мене дійшло, що такий стан у мене виникає після ниття подруги. Через деякий час я зрозуміла, що мені не потрібна така дружба. Мені було дуже складно, адже я за натурою дуже сумлінна та делікатна людина.
Спочатку я шукала привід, щоб пояснити, чому мені не виходить зустрічатися з нею, а потім почала скорочувати час наших розмов. Ось так поступово наше спілкування і зійшло нанівець. Мені спочатку було трохи соромно, але все ж таки мені стало набагато легше, а поступово я навіть перестала себе за це звинувачувати.
А у вас є такі токсичні друзі чи родичі? Як ви реагуєте на такого роду ниття?
Фото ілюстративне
