Ще ранньою весною нам довелося виїхати з Бучі у місто, де мешкає мама чоловіка. Ми орендували собі окрему однушку. Денис втішав мене, що є навіть плюс: мама допомагатиме з дитиною. Ну а головне – безпека. Але життя моє відтоді перетворилося на “казку”.
Чоловік щодня тепер ходить до мами, проводить у неї всі вихідні, я чоловіка вдома практично не бачу, скоро забуду, як він виглядає!
Моя свекруха живе сама вже 15 років. З того часу, як ми з чоловіком переїхали в її місто на Волині, Ольга Степанівна постійно телефонує Денсу і просить, щоб він зайшов до неї після роботи. Нестачу уваги до своєї персони мама чоловіка компенсує тим, що постійно просить Дениса щось допомогти їй у побуті, а я в цей час сумую вдома.
За те, що чоловік дуже часто ходить до свекрухи, частково я звинувачую себе. Зараз я переконана, що нам із чоловіком і дитиною треба було переїхати до квартири в іншому місті, але ж вирішили, що біля свекрухи буде краще. До слова, допомагати мені з дитиною Ользі Степанівні завжди ніколи.
Ще кілька місяців тому ми іноді разом навідувалися до мами Дениса: батьків не можна забувати. Я була не проти допомогти їй поспілкуватися. Загалом у нас спочатку склалися дуже дружні взаємини.
Та вся біда в тому, що квартира, в якій ми живемо, за 10 хвилин ходьби від будинку свекрухи. Отже кожен вечір після роботи денис заходить до неї на чай, гвоздик прилаштувати, пральну машинку полагодити.
І я б зрозуміла, якби свекруха сама не могла впоратися! Але іноді доходить до абсурду. То вона просить лампочку поміняти, то диван посунути, бо з вікна їй дме. Так тривало два місяці, а потім я вирішила, що треба чоловіка просити робити щось і вдома. Так він буде зайнятий і не зможе щодня вибиратися до мами.
Через те, що денис завжди у мами, у мене складається враження, що ми не подружжя, а співмешканці. За фактом виходить, що він просто приходить, іноді навіть не вечеряє та лягає спати. А коли ми розділили обов’язки, він зрозумів, що мені теж нелегко поєднувати роботу віддалену, дитину 5-річну та домашні справи.
Свекруха не потребує, до неї він все ще ходить тричі на тиждень. А ось учора Ольга Степанівна зателефонувала і сказала, що їй дуже погано, щоби він прийшов до неї. Тільки я знаю, що це неправда: кілька днів тому я її бачила в торговому центрі, вона була бадьорою і веселою, спілкувалася з подругою.
Денис так і їздить з роботи спочатку до мами, потім приходить додому. Виходить, що я для нього нічого не значу, просто живу з ним як прислуга, та й дитина йому відтепер не така цікава, як мама. Але Денис вважає, що я не права і поводжуся егоїстично. Хіба це так? Я вважаю, що на першому місці має бути власна родина.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com
