Я була заміжня і мала маленького сина, коли зустріла Дмитра. Він працював на високій посаді і був для мене як бог. Світська людина з ідеальними манерами, галантний чоловік з чудовим світоглядом.
Він був на 15 років старший і не міг зрівнятися з моїм чоловіком, який сидів у шортах з “пінним” увечері перед телевізором, навіть із заплющеними очима.
Однак Дмитро був одружений і на той час йому було неможливо розлучитися. Це була велика любов, але вона закінчилася, коли він поїхав за кордон у справах. Минуло 25 років. Тим часом я вже була заміжня вдруге. Чоловіка звали Петро.
Я йду по торговому центрі і раптом бачу перед собою Дмитра. Моє серце затріпотіло. Це був він, все ще елегантний, усміхнений, чудовий. Ми обійнялися. Наче 25 років і не було. Тепер я твердо вирішила, що не дозволю своїй удачі вислизнути мені з рук.
Минуло ще 7 років, перш ніж ми змогли бути разом. За ці 7 років ми наздогнали все те, що нам раніше не було дозволено. Я розлучилася з Петром і чекала, поки Дмитро теж буде вільний.
На мій 58-й день народження Дмитро попросив мене вийти за нього заміж, і незабаром після цього ми справді одружилися. Нелегко було звикнути до “старих колін” і життя з чужою людиною.
Поки ми зустрічалися, було по-іншому, але я була такою щасливою, що мрія мого життя збулася, що я вирішила не падати духом. На жаль, зараз мій шлюб – не інакше, як одна велика помилка.
Мені 63 роки, я ще почуваюся в повній силі, але Дмитру скоро виповниться 80 років. Він перестав стежити за гігієною, я повинна стежити, щоб він чистив зуби або змінював одяг.
До обіду часто в піжамі, нікуди йти не хоче. Він соромить мене в суспільстві. Він ходить у пошарпаному одязі й відмовляється його викидати.
Він спокійно може вийти на вулицю в подертих спортивних штанах, або в різних шкарпетках. Коли я йому докоряю, він сміється, що це в його віці нормально.
Я в розпачі. Де мій елегантний чоловік? Замість смішних історій він розповідає дивні жарти. Я навіть не можу піти з ним на каву, він нервує, скільки все коштує, і звинувачує мене в тому, що я витрачаю гроші на непотрібне.
Наш шлюб перетворився на будинок престарілих. У мене вдома старий дідуган, якому “байди” на життя.
Що я повинна зробити в цій ситуації? Нещодавно я зустріла чоловіка в парку – свого віку. Нам є про що поговорити. Він гарно, а головне, чисто одягнений. Навіть парфуми, які не які, наносить.
Ой, як згадаю хто мене дома чекає, плакати хочеться! Що тепер робити?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua