fbpx

Ще задовго до нового року ми з чоловіком і свекрухою йшли з торгового центру, який знаходить поблизу нашого будинку. Я люблю завжди виглядати красиво, тому взула черевички з десятисантиметровими підборами. Зверху накинула стильне пальто і беретку. Не знаю, чи то Лідія Дмитрівна мене зурочила, але факт залишається фактом – я впала. А далі почалось найцікавіше

Ще задовго до нового року ми з чоловіком і свекрухою йшли з торгового центру, який знаходить поблизу нашого будинку. Я люблю завжди виглядати красиво, тому взула черевички з десятисантиметровими підборами. Зверху накинула стильне пальто і беретку. Не знаю, чи то Лідія Дмитрівна мене зурочила, але факт залишається фактом – я впала. А далі почалось найцікавіше.

Від болю та образи сльози просто бризнули з очей. Чоловік допоміг мені піднятися, а свекруха в цей час з мене сміялася.

– Не вмієш ходити на підборах, то не взувай таке взуття. Дивись, на яких підборах я ходжу і не падаю!

Чоловік зробив їй зауваження, мовляв, недобре з чужого лиха сміятися. Я промовчала.

Ми пройшли метрів п’ять, і тут моя свекруха спіткнулася і теж упала. Та ще й так невдало: зламала собі два передні зуби.

Вона так смішно шепелявила, але я з неї не сміялася.

За кілька днів Денис поїхав зі своєю мамою до стоматології. Повернувся дуже засмучений.

– Нам треба допомогти мамі. Їй не вистачає грошей на зуби.

У нас були гроші: я хотіла піти вчитися на права. Але ці гроші довелося віддати свекрусі на зуби.

Лідія Дмитрівна навіть дякую мені не сказала. Минуло місяці зо три. І тут я дізнаюся, що весь цей час свекруха про мене всілякі гидоти розповідала. Начебто це я її штовхнула, потім сказала, що я її наврочила і тому подібну нісенітницю несла. Чоловік захищав мене як міг.

Мені так прикро стало: ми їй гроші на зуби дали, а в неї ще вистачає совісті мене поливати брудом.

Я була впевнена, що свекруха була покарана за те, що з мене сміялася, коли я впала.

Згодом Лідія Дмитрівна примудрилася знову пошкодити зуб.

Вона хотіла, щоб ми їй знову дали грошей. Але я їй відмовила і Денис мене підтримав. Усі рідні свекрухи почали звинувачувати нас у дріб’язковості та жадібності.

Якщо такі добрі, то хай самі дають гроші свекрусі на зуб.

З мене годі. Ми добро робимо, а замість слів подяки, дорікання чуємо і нас постійно брудом поливають.

А свекруха ходить і ниє, що їй погано без зуба. Нехай ниє, ніхто їй гроші давати не збирається.

Вона собі недавно нову шубку купила. Значить, на шубку гроші є, а на зуб – немає?

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page