fbpx

Що гості, що самі наречені, з нетерпінням чекали одного з найкращих днів у житті – весілля. В нашій місцевості є такий звичай, що наречений повинен свою майбутню дружину “викупити”. Жила Оксана на дев’ятому поверсі. Ви знаєте, чи то доля, чи наречена “скуповатою” була, але до РАЦСу вони так і не дійшли. Надіюсь, коли доля подарує Оксані другий шанс, вона вже буде мудрішою

Що гості, що самі наречені, з нетерпінням чекали одного з найкращих днів у житті – весілля. В нашій місцевості є такий звичай, що наречений повинен свою майбутню дружину “викупити”. Жила Оксана на дев’ятому поверсі. Ви знаєте, чи то доля, чи наречена “скуповатою” була, але до РАЦСу вони так і не дійшли. Надіюсь, коли доля подарує Оксані другий шанс, вона вже буде мудрішою.

Цю історію я знаю зі слів свідка.

Кирило і Оксана знайомі вісім років, шість з яких жили разом.

І ось вирішили вони одружитися, казки захотілося, з лімузином і білою сукнею.

Сказано зроблено. День “Х” настав. Кирило зі свідком і друзями прибув на викуп нареченої.

Безглузді й нещадні конкурси були розраховані на всі дев’ять поверхів висотки.

І ось, на поверху десь п’ятому, як завдання, треба було наповнити таз грошима і дорогими подарунками.

Спочатку в таз встав наречений (здавалося б, що може бути дорожче для нареченої).

– “Мало” – почулося з боку майбутньої дружини.

Свідок поклав в таз гроші. А після чергового “мало”, зняв з себе годинник (чого не зробиш для найкращого друга).

-“Ма-ало…”

Я уточнювала, вигукувала саме наречена. Для чого їй треба було віджимати у свого ж коханого все, що можна і чому Оксана в взагалі брала участь у викупі, я так і не зрозуміла.

За гаманцями потягнулися друзі. Таз поповнювався.

– “Ма-а-ало” – простягнула наречена.

Кирило зітхнув… Хтось ще підкинув грошенят.

Її чергове “Ма-а-ало” стало фатальним.

Наречений “сказав куди їй піти” – прямо з тазика.

Потім узяв його в руки, забрав свідка з друзями, сіли в лімузин і поїхали.

Спочатку вони їздили по місту, потім поїхали на оглядову площадку.

Палка ковбаси, “біленька”, лімузин і друзі. Іноді так мало треба для щастя.

А Оксана з тридцятьма гостями вирушила в ресторан. Адже те, що замовлено, має бути використано.

Ось Оксана і їла. Ну не викидати ж в смітник

З того часу Кирило з Оксаною більше не спілкувалися.

Нареченому знайшли нову наречену.

А доля нареченої не відома…

Але думаю, наступного разу вона буде мудріша!

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page