Що найбільше нас порадувало тут – безкоштовна їжа у Фінляндії, хіба не щастя для переселенців? Адже ми приїхали з Донеччини зовсім без заощаджень, все там покинули, аби не опинитися в окупації.
Я не розповідатиму про причини або способи роздачі безкоштовної їжі – це можна знайти в інших джерелах.
Коротко – роздають їжу, з терміном придатності, що закінчується (не закінчився!), або надлишки, або пошкоджену упаковку.
Пунктів роздачі в Гельсінкі кілька, ми зазвичай буваємо тільки в одному з них, неподалік Sörnäinen. Ми з дітьми й подругою прийшли за півгодини до відкриття пункту, і простояли в черзі сумарно годину-півтори.
Черга простягається на кілька кварталів. Старожили приходять одразу з візками, складними стільцями.
За словами подруги, яка вже тут кілька років, раніше можна було самому вибрати продукти, цього разу просто роздавали пакети з готовим наобором. Причому набори трохи відрізняються один від одного, наприклад, крім того самого, що й у мене, у подруги в пакеті був енергетик, котлети та закваска для приготування квасу.
Наш перший набір був таким:
Гранола (запечені мюслі)
Два багети
Базилік
Вонер (це веганське м’ясо)
Банановий торт
Лимонад із малини (до речі, дуже смачний)
Помідорки черрі
Яблука
Сосиски
Салат (якісь зелені листочки. Ми його не їмо, тому обміняла у подруги на другу гранолу)
Дезодорант
Щітка для миття посуду
Сонцезахисний крем
Ну правда ж чудова допомога!
Набір, звичайно, трохи загадковий, але дарованому коневі, як кажуть. Там же можна було взяти дешманський корм для кішок/собак, але ми без тваринок.
Живемо тут вже пів року, всім задоволені, але мріємо повернутися у свої звільнені домівки.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.