Що ти від мене ще хочеш?, – після прибитої полички “заговорив” до мене чоловік. Я при надії, зовсім скоро ми станемо батьками. До цього дня ми довго йшли. Зустрічалися і жили разом з Валерою більше п’яти років. І ось тепер, коли я в декреті, і все рівно роблю всю домашню роботу, я його “обтяжую”. – Мені нова автівка потрібна, а в тебе кожного дня якісь аналізи і вітаміни! Не думав, що все обійдеться так дорого!
З Валерою ми в шлюбі вже 5-ть років. Всяке бувало у нас, як і у любій сім’ї. І лаялися і мирилися, але в загальному живемо добре. Обоє працюємо. Рік тому ми зважились на дитинку. І ось зараз я при надії, 3 неділі тому пішла у декретну відпустку. І тут почалося!
Валера вічно всім незадоволений, про що його не попроси (навіс підкрутити на шафці на кухні, наприклад), все через скандал. І скандалю не я, жінка при надії, я попросила прикрутити цей навіс (у мене вже мало не дверцята відвалювалася). Чекала два тижні, періодично спокійно нагадуючи, в результаті він з криками його-таки прикрутив.
Я би вже й сама прикрутила, та живіт мішає. Більше і просити ні про що не хочеться. Пізніше потрібно було поїхати в лікарню здати аналізи. На вулиці був сильний дощ. Попросила його відвезти мене (у нас одна машина на двох, у мене є права, але досвіду водіння замало поки і по такій погоді їздити я просто боюся).
Відпрошуватися з роботи йому для цього не потрібно було, у нього гнучкий графік. І знову скандал зі словами: “ти мене дістала, вічно тобі щось треба”. Валері бідному довелося вставати рано (в 7 ранку розбудила його). І взагалі він втомився, хоче жити в своє задоволення. А я не зрозумію, що роблю не так.
Я працювала офіційно, з хорошою зарплатою, вийшла в декрет і отримала непогану суму декретних, – тобто на шиї Валери не сиджу. Квартира, в якій живемо, теж моя дошлюбна. Як вийшла в декрет, так всі побутові справи повністю взяла на себе, а він ні тарілку за собою не прибере, ні чашку не помиє. Каже, що не отримує задоволення від життя, тому що хоче купити новий автомобіль, а велика частина грошей тепер йде на “цікавий стан” і майбутню дитинку.
І це при тому, що ми в минулому році купили тойоту, ту модель, яку він і хотів. А я хотіла у відпустку. Я замінила тур на Шрі-Ланку бюджетним відпочинком, і ми купили авто. Минув рік, тепер він хоче джип! І звинувачує мене в тому, що не може купити його, як він хоче ВЖЕ.
А я взагалі не розумію, навіщо він йому здався і чому винна весь час я. Таке відчуття, що йому нічого взагалі не потрібно, хоча до РАЦСу він мене повів, не я його потягла, і рішення про дитину було спільним. А тепер я вічно в усьому винна.
Прикро і не розумію, чому чоловіки так себе ведуть. Боюсь навіть подумати, що мені чекати після появи на світ нашого первістка, адже грошей буде потрібно – не мало.
Мамочки, що скажете з цього приводу? У когось була схожа ситуація?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
