fbpx

Щоб бути щасливими разом, ми з Артемом вирішили, що наші діти від перших шлюбів не будуть жити з нами на постійній основі – щоб ми змогли приділяти одне одному достатньо часу й побудувати гармонійні стосунки, кращі за ті, які у нас обох були раніше. Я відправила свою трирічну Соломійку до сестри з Амстердам – там дівчинка побачить кращий рівень життя і матиме більше можливостей, ніж зараз я можу їй дати в Україні. Сестра моя досить заможна і не може мати власних діток, тому вона дуже зраділа моєму рішенню. І ось тепер я при надії і дуже хочу повернутися до першого чоловіка

Щоб бути щасливими разом, ми з Артемом вирішили, що наші діти від перших шлюбів не будуть жити з нами на постійній основі – щоб ми змогли приділяти одне одному достатньо часу й побудувати гармонійні стосунки, кращі за ті, які у нас обох були раніше.

Я відправила свою трирічну Соломійку до сестри з Амстердам – там дівчинка побачить кращий рівень життя і матиме більше можливостей, ніж зараз я можу їй дати в Україні. Сестра моя досить заможна і не може мати власних діток, тому вона дуже зраділа моєму рішенню.

Отже, душа у мене була спокійна і я почала будувати стосунки з Артемом. Через пів року ми розписалися і він став моїм другим чоловіком. Я можу назвати коханого своїм другом і по-справжньому коханою людиною, яка ставиться до мене з любов’ю і ніжністю навіть зараз, через два роки після нашого знайомства.

Артем також має дитину від першого шлюбу, сина. Після розлучення колишня дружина мого чоловіка поїхала і іншу країну і залишила хлопчика у свекрухи. З батьками Артема Даня живе й зараз.

Отже, ситуація така: моя донечка живе у сестри за кордоном, син чоловіка у свекрухи, а я кілька днів тому дізналася, що при надії вже нашою спільною дитиною з Артемом. Щаслива новина, я завжди хотіла мати з Артемом дитинку, але насправді навіть не знаю, що тепер робити.

Артем заробляє не багато, менше за мого колишнього чоловіка. Тому мені доводить працювати також. аби забезпечити власні потреби, додавати грошей на ті ж продукти, хоч і куплені в складчину з чоловіком. Нелегко щомісяця віддавати частину накопичених грошей на комунальні послуги, мобільний зв’язок, Інтернет. Раніше я про такі речі навіть і не думала.

Я люблю Артема, він завжди мене підтримує, не проводить час з друзями, вислухає у будь-якій ситуації. Він дійсно дуже близький мені і знає про таке, про що не знає ніхто крім нього взагалі. Але за ним я не почуваюся як за кам’яною стіною.

Перший чоловік хотів трьох дітей, і я точно знала, що він завжди їх зможе забезпечити. Хоча як людина він виявився дуже важкий, я жила як у клітці.

А ось з Артемом мені іноді буває важко саме у фінансовому плані. Захотіла я піти до театру – квитки купуємо зі спільного бюджету. Нова сукня чи косметика – звідти ж. З одного боку, я розумію, що так має бути, не маленька вже. А з іншого – раніше я мала лише вказати пальцем на те, що хочу, і в мене це було б того ж дня.

Що ж краще: мати сукню, в якій нікуди і нема з ким вийти? Або ж самій її купити. але бути поруч саме з коханою людиною, ходити, куди хочу і коли хочу?

Але ще більше мене турбує інша новина. Свекруха починає «закидати» нам із чоловіком про те, що їй не вистачає тих грошей, які дає їй син на утримання онука і важко фізично виховувати хлопчика.

Чоловік дуже часто їздить у гості до сина, дарує подарунки, і я проти цього нічого не маю. Це його дитина, це треба приймати. Я ж теж не забуваю про Соломійку, ми спілкуємося, і я намагаюся пересилати якісь гроші сестрі, щоб вона її балувала час від часу. Але всьому є межа.

Ми домовилися з Артемом жити вдвох, це була довга розмова та взаємне рішення. Однак моє нинішнє положення потребує інших, більш рішучих заходів, вимагає грошей і підтримки. Я в якийсь момент маю піти з роботи, а потім і зовсім залишуся з дитиною вдома.

Звичайно ж, мені буде потрібний особливий догляд і турбота. Нам з малечею це буде потрібно. Але якщо я вже зараз відчуваю, що десь нам з чоловіком вже не комфортно, що буде далі?

Останнім частом я ловлю себе на думці про те, що мені не потрібен був «чоловік-друг». Мені потрібний чоловік-стіна, годувальник, надійна опора. Добре, коли тебе розуміють і слухають кожне твоє слово. Мені цього дуже не вистачало у першому шлюбі. Але тепер, коли я можу порівнювати, я розгублена.

Є частина істини в словах і вимогах тих жінок, які хочуть, аби їх повністю забезпечував чоловік. Чоловік зобов’язаний уміти забезпечувати родину будь-що. І не має значення, наскільки він хороша людина. Не вмієш – не берись. Ось такий я зробила для себе висновок.

І думаючи над тим, як жити далі, я вирішила спробувати повернутися до першого чоловіка. Він не має нових стосунків, на скільки я знаю, і досі мене кохає. Я дуже хочу повернутися до першого чоловіка і зроблю все, щоб досягти цього.

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.

You cannot copy content of this page