fbpx
життєві історії
Щоб хто не казав, але я забрала Матвія у дружини і трьох дітей, і анітрохи про це не жалію. Ви б бачили в якому він стані був, коли з нею жив. – Того мені з холодильника не бери. На це ти не заслуговуєш, а яблука я купила для дітей, – говорила щоразу Оля. Я ж його відгодувала, одягла. Біля мене Матвій почав жити. Тепер ще б квартиру в неї відсудити, адже наша сім’я скоро збільшиться

Щоб хто не казав, але я забрала Матвія у дружини і трьох дітей, і анітрохи про це не жалію. Ви б бачили в якому він стані був, коли з нею жив. – Того мені з холодильника не бери. На це ти не заслуговуєш, а яблука я купила для дітей, – говорила щоразу Оля. Я ж його відгодувала, одягла. Біля мене Матвій почав жити. Тепер ще б квартиру в неї відсудити, адже наша сім’я скоро збільшиться.

***

З Матвієм ми познайомилися на роботі. Ми працювали на заводі – я в їдальні, а він робітником. Кожен день він приходив до нас на обід.

Матвій мені відразу сподобався, тому я стала за ним спостерігати. Був він завжди скромним, спокійним, до всіх доброзичливий. Нарікань по роботі на його адресу теж не було чутно.

Працюючи в столовій, я звичайно, оцінювала, що він їсть і скільки. Завдяки його вибору я розуміла, що Матвій обмежує себе в харчуванні, часто бере вчорашні пиріжки зі знижкою. Одного разу я не витримала і запитала:

– Матвію, чому у вас завжди такий скромний вибір? Дома мабуть дружина балує? І пиріжки додаткові для неї напевно берете?

– Та яке, там балує… Економлю, дружина всю зарплату відбирає, до холодильника взагалі не підпускає, тому пиріжки мені на вечерю.

— А до холодильника почему не пускає?

– Там все для дітей не для мене, каже.

Після цієї розмови, мені так шкода його стало і з наступного дня я потихеньку стала його підгодовувати, порції робити трохи більше, щось з собою давала. Він, звичайно, помітив мою увагу і турботу і запропонував ввечері провести мене додому.

Додому ми пішли пішки, прогулялися. Багато розмовляли, стали ближче пізнавати один одного. Чим більше ми спілкувалися, тим більше я розуміла, на скільки це прекрасна людина!

Коли ми дійшли до мого будинку, я запросила його на чай. Дома познайомила його зі своїм сином, Володею. Вони відразу знайшли спільну мову.

Видно, що у Матвія великий досвід в спілкуванні з дітьми, адже у нього їх троє і старша дочка вже навіть стала мамою! З онуком можна сказати, четверо!

Ми почали зустрічатися, в Матвія я бачила тільки позитивні сторони і звичайно закохалася. Він часто мені розповідав, яка в нього ситуація вдома. Живуть вони з дружиною в різних кімнатах, зарплату у нього відбирають відразу.

Дружина не працює, за будинком не стежить. Якщо в будинку є якісь продукти, то це дітям, навіть фрукти, які він купив і приніс додому з рук видирають.

Я розуміла і бачила, що Матвію потрібна любов, турбота і всього цього в його родині не було, я давала це з повна! Незабаром я запропонувала йому переїхати до мене і він не роздумуючи погодився.

Так, я вкрала чоловіка з сім’ї і ви мене напевно будите засуджувати! Але совість мене не мучить, він там нікому не потрібен був. З нього тільки зарплату вимагали і більше ніяких прав він не мав.

А зі мною він розцвів, жити захотів, навчився знову радіти життю. Багато часу проводить з моїм сином, думаю Володя скоро почне називати його татом.

Матвій подав на розлучення і хоч квартира у них була не велика, він планує її розділити навпіл з дружиною. А нам скоро знадобиться розширення, так як скоро у нас з’явиться малюк!

Думаю шлюборозлучний процес буде складний і квартиру ділити буде не просто, але ми впораємося, я впевнена! Дружина колишня, ще та баба – їй руку простягни, а вона до ліктя відкусить, тому за квартиру буде боротися до останнього. Але це ми ще подивимося…

Ось так я знайшла свою любов!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page