Щоб злагодити ситуацію, ми з Павлом вирішили узаконити наші стосунки. Батьки не дуже були щасливі з цього приводу, але діватись було нікуди. Весілля вирішили відсвяткувати скромне, батьки що з однієї, що з іншої сторони, все вирішили без суперечок. І ось настав день “Х”. Після стількох приємних слів у нашу з Павлом адресу, зі стільця піднялася свекруха, і попросила піднести мікрофон.
Ми з чоловіком почали зустрічатися в 11 класі. Батьки дуже хвилювалися, адже боялися, щоб ми не накоїли дурниць і отримали нормальну освіту. Наші мами часто гуляли разом, будували якісь плани і нишком підглядали за нами.
Проблеми, насправді, ніякої не було. Ми з Павлом усвідомлено вступили до інституту, вчилися в різних містах і відважно гризли граніт науки.
Звісно, відстань негативно позначилося на наших відносинах.
Бачилися ми з Павлом рідко. Постійні суперечки через брак уваги знищували нашу любов. Для того щоб залагодити ситуацію, ми вирішили відгуляти весілля. Наші батьки були здивовані від такої новини. Вони перечити не стали і організували нам скромне весілля. Всі гості говорили тости, моя свекруха – не виняток.
Вона попросила нас розлучитися тоді, коли закінчиться наша любов.
Вже промайнуло 15 років. Ми неймовірно любимо один одного. А якби любові не було – давно б розійшлися, як і говорила свекруха на весіллі.
Нехай у вас все буде добре!
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
