Моєму Назару 24 роки, мені 22. У шлюбі ми з літа минулого року, чекаємо на поповнення. Щоранку йому дзвонить мама, щоб нібито розбудити його на роботу, тому що в юнацтві він завжди просипав будильники.
Зараз у нього стоїть 5 будильників з проміжком в 5 хвилин. І він прокидається завжди, щоб викл один із них! У слід за будильниками, йому дзвонить мама. І відбувається діалог:
-Доброго ранку, ти встав?
– Привіт. Добре, мамо, до вечора. Цілую.
Щовечора він телефонує батькам після роботи ненадовго. “Як справи, що нового?” і все.
Я намагалася одного разу обговорити з чоловіком, що це мені не подобається. На що він відповідає: ти що, мене до мами ревнуєш? Я що, мамин синок?
Нічого не змінилося з часу тієї нашої розмови. Я не знаю, як правильно поводитися в даній ситуації. Я вважаю, що його мама звикла до того, що він досі маленький хлопчик, який не може прокинутися сам. Якщо вона так переживає, що він може спізнитися на роботу, вона могла б цю відповідальність перекласти на мене.
Для мене це якесь порушення кордонів. Коли ми в ліжку вдвох, спимо. І щоранку – її дзвінки. Мені вистачає уваги та любові від чоловіка. Я казала, що я вважаю, що це неправильно. Проте, він сприймає це як ревнощі. І каже, що він сам розуміє, що він дорослий і в нього скоро буде дитина, але не хоче засмучувати маму. І щоб якось згладити кути, він просить її дзвонити йому на 30 хвилин пізніше, хоча ми все одно ще спимо. Нічого не вирішилося. Навіщо ці дзвінки, я не розумію. Щоб його проконтролювати? Яке родинне життя мене чекає, якщо у нас всюди третьою – Віолета Максимівна?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
