Щиро скажу, я завжди був задоволений тим, як склалося моє життя. Налагоджений бізнес, двоє чудових дітей, здорові батьки, прекрасна хазяйновита дружина. Для моїх знайомих наша сім’я здавалася еталоном. Здавалося б, що ще треба для щастя?
Ось тільки чогось мені все ж таки не вистачало. Не було в душі радості ні від найсмачніших домашніх котлет, приготованих коханою дружиною на вечерю, ні від досягнень дітлахів, ні від сімейних подорожей.
Я не хотів ні відвідувати батьків, ні гратися з дітьми, ні цілувати свою дружину-домогосподарку. Все здавалося мені якимось незначним і страшенно нудним.
У такому стані я був десь рік, перш ніж наважився на зраду. Я не хотів уникати дружини і руйнувати свою прекрасну сім’ю. Все, що було мені потрібно, – відволіктися від звичної рутини, вплутатися в якусь авантюрну пригоду.
Мені хотілося просто відчути себе знову бажаним і живим і довести собі, що я все ще здатний на безумства як у молодості. Тож інтрижка з секретаркою Веронікою мені здалася досить гарною витівкою.
Можливо, якби я встиг припинити ці відносини на день раніше, моя дружина не застала б мене з іншою і не подала б на розлучення. Можливо, діти не пішли б разом із матір’ю з дому і мої батьки не відвернулися б від мене за те, що я вчинив так погано зі своєю дружиною.
Можливо, мені б не довелося б страждати від почуття провини, самотності та образи на самого себе. І вже, напевно, не довелося б втратити бізнес через подальший емоційний зрив, який стався зі мною за всіма цими подіями.
Я не можу знати, що було б, якби я просто трохи раніше усвідомив, як сильно люблю свою дружину і не дозволив би ризикувати нашим спільним щастям. А може, без усіх цих подій мені так і не вдалося б це зрозуміти? Але як жити далі? Як повернути кохану дружину й родину? Я хочу цього понад усе на світі!
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.