fbpx

Шість років тому я познайомилася з хлопцем, Ігорем. Він був мене старшим на 4 роки. У нас дуже швидко все закрутилося, і ми почали майже одразу жити разом. Але його батькам це не подобалося їм здавалося, що я не та, хто їхньому синові потрібна, і вони мені говорили це постійно в обличчя

Мені 32 роки, звуть мене Ірина і ось моя історія. Шість років тому я познайомилася з хлопцем, Ігорем. Він був мене старшим на 4 роки. У нас дуже швидко все закрутилося, і ми почали майже одразу жити разом.

Але його батькам це не подобалося їм здавалося, що я не та, хто їхньому синові потрібна, і вони мені говорили це постійно в обличчя. Так жити довго ми не могли з ними так, як Ігор постійно сварився. Сім’я у них досить забезпечена, хоч і в мене сім’я не бідна.

У Ігоря був свій бізнес, і він не погано заробляв і запропонував з’їхати поки що на орендовану квартиру, а потім уже й купити власну. Після таких слів я зрозуміла, що в нього все серйозно до мене. І звісно погодилася.

Жили ми досить добре, мої батьки часто приїжджали до нас, сестра моя приїжджала з чоловіком та дітьми. Батьки ж Ігоря не відвідували, але він іноді їздив до них і повертався в жахливому настрої, іноді навіть йшов у кількаденний запій.

Але так як бував у них рідко, то й це мене не турбувало, він не спивався. Так ми жили і жили, але пропозиції мені Ігор не робив іноді підводячи до цієї теми, він пояснював, що хоче, щоб батьки змінили своє ставлення до мене і що вони теж були за нас раді.

І ось не знаю, змирилися вони чи ні, але у результаті, коли мені було 30 років, він зробив мені пропозицію. Ми домовилися про дату, стали планувати все торжество, довго вибирали місце й у результаті вибрали гарний ресторан, на весільну подорож збиралися їхати до Іспанії, нам обом подобається ця країна, і ми там були неодноразово і разом теж були.

І ось за місяць до урочистостей Ігор приїхав додому з роботи і повідомив, що завтра нас відвідають його батьки. Нам треба було вирішити, що приготувати. Увечері ми поїхали за продуктами і на ранок почали займатися приготуваннями.

Я була дуже рада, що вони захотіли приїхати і сподівалася, що буде все добре, як же я помилялася, як же я хочу повернути той день… але… А можливо це і на краще, всі люди зняли маски.

Так ось у призначений день, увечері вони прибули до 6 години. Ми сіли за стіл, і батько Ігоря, і він почали розповідати, як у кого справи, що нового, ставили запитання і мені, але мама Ігоря сиділа і майже нічого не говорила і на обличчі було видно, що вона зовсім цій вечері не рада.

За півтори години батько Ігоря попросив допомогти йому щось з мобільним подивитися, а я пішла мити посуд. Через кілька хвилин до мене підійшла мати Ігоря і попросила з нею вийти на сходи поговорити, я погодилася і пішла.

Ми тихо вийшли, що вони навіть не помітили, мабуть… Там його мати без криків попросила мене відмовитись від весілля та залишити її сина. На що я не знала, що відповісти, але сказала, що ми кохаємо одне одного.

Мати його сказала, що я не пара йому і в нього є інша дівчина, я не повірила їй і сказала, що вона бреше і просто хоче нас посварити, але в неї нічого не вийде і тут сталося, вона змінилася в особі і штовхнула мене.

Що було далі я не знаю, я прийшла до тями вже в лікарні. Зі мною сиділи поруч батьки та сестра та плакали. У цей момент у мене дуже сильно боліла голова, але найголовніше я не відчувала ніг.

Через день я дізналася, що я не зможу ходити… Ігор до мене приїжджав кілька разів до лікарні, а потім перестав відповідати на дзвінки.

Ось так і закінчилася наша з ним історія, зараз я так само прив’язана до інвалідного крісла, і лікарі нічого не можуть зробити.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.

You cannot copy content of this page