fbpx
життєві історії
Шкільна подруга запросила в гості. Краще б я тоді залишилася вдома

З Танею ми сиділи за однією партою з третього класу. Дружили, списували один у одного, підставляли жилетки, коли на душі кішки шкребли.

Йшли роки, пролунав останній дзвоник, поїхала вона до батька в інше місто, поступати в інститут. Так було вирішено на сімейній раді.

Батьки Тетяни були років п’ять як в розлученні, а матері інститут виявився не по кишені, та й в нашому селищі міського типу був тільки технікум та училище кулінарне.

Я вступила на заочне в райцентрі, так наші шляхи і розійшлися. Після інституту повернулася я в рідне містечко, влаштувалася на роботу в школу викладачем англійської мови.

Незабаром вийшла заміж, з Тетяною весь цей час ми перебувала в дружніх відносинах. А тут раптом дзвонить, повідомляє, що приїхала, з чоловіком, запрошує нас у гості. Несподівано! На радощах зібралася тут же, чоловік зі мною, хіба мало, я тоді дитинку чекала.

Спочатку в магазин заскочили за продуктами, не з порожніми ж руками йти. Про всяк випадок передзвонила Тані запитати, може що потрібно їй, щоб купити заодно все відразу.

Від перерахованого у мене мало не зарябило в очах. Список, продиктований подругою, був пристойним.

Що робити, довелося взяти всі необхідні продукти, витративши пристойну суму нашого місячного бюджету, а потім ще й допомагати варити, парити і різати салати, причому більшу частину продуктів вона просто прибрала в холодильник.

Таня нічого не встигла, в квартирі були нерозібрані сумки, бардак, не зрозуміло що де валялося.

У підсумку розійшлися через пару годин, і якийсь осад неприємний залишився. Бачимося зараз ми рідко, в основному в соцмережах списуємося, хоча тепер живемо в одному місті через пару кварталів один від одного.

І вона не запрошує, і у мене якось бажання більше не виникає. Днями колега розповідала схожу історію, я запитала, як же поступила вона.

Жінка відповіла, що купила тільки гостинці на стіл і дітям солодке, сказавши, що відчуває деякі фінансові труднощі, мовляв таким людям тільки волю дай, і не такий список будуть диктувати.

Ось тепер і думаю, краще б вдома тоді залишилися, та й грошей зайвих не було – малюкові придане купували. Але нічого тепер не змінити.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.