fbpx

Шукаю зараз своїй 16-річній дочці окрему однокімнатну квартиру. Ніколи не вгадаєте, чому! Але вже сил нема терпіти. Моя донька Маргарита навчається в коледжі, але живе вдома, бо ми мешкаємо в містечку під Києвом і вона щодня їздить на навчанні на маршрутці й метро. Плачу за все поки що, звичайно, я. А вона, снідаючи й вечеряючи дома, принципово відмовляється мити за собою посуд! Поїсть зранку, поки я ще сплю – кидає все в мийку, увечері їсть пізно, коли я вже сплю – і знову все лишає, хоч проси, хоч не проси. Я не прислуга! Вчися, доню, жити самостійно

Шукаю зараз своїй 16-річній дочці окрему однокімнатну квартиру. Ніколи не вгадаєте, чому! Але вже сил нема терпіти.

Моя донька Маргарита навчається в коледжі, але живе вдома, бо ми мешкаємо в містечку під Києвом і вона щодня їздить на навчанні на маршрутці й метро. Плачу за все поки що, звичайно, я. А вона, снідаючи й вечеряючи дома, принципово відмовляється мити за собою посуд!

Розповім вам нашу історію, а ви вже вирішуйте, хто тут правий, а хто – ні. Моя дочка Маргарита – звичайна шістнадцятирічна дівчинка. Вона не крутиться в сумнівних компаніях, нормально вчиться в профільному коледжі, навіть грає на фортепіано. Ми з моїм вже спочилим  чоловіком намагалися виховати її достойною людиною і у нас це вийшло.

Але після того, як не стало мого Віктора, маргарита поступово чомусь змінилася. Почала замикатися у своїй кімнаті, бурчати, часто сперечатися зі мною. Зрозуміло, вік такий. Але вона навіть відмовляється мити посуд за собою! І не лише за собою, а й за подругами, які іноді можуть прийти до нас у гості. Це ж не нормально. Причому рік тому нічого такого не було.

Я по-різному пробувала розмовляти з Маргаритою. Просила ласкаво, намагалася розмовляти як з рівнею, донести, що раз я готую на нас обох, то вона могла би і помити хоч після себе. Але фраза “Мій дім – мої правила, ми з батьком на нього заробили” не годяться і не діють на дочку.

Я старалася дати дитині зрозуміти, що це було б справедливо, якби вона мила посуд після себе й подружок. Намагалася піти на діалог, як із будь-якою іншою розумною людиною, але нічого не вийшло. Слова про те, що мені одній це під силу, теж на дали ніякого результату.

Але я хочу мати час і можливість зайнятися собою. Подивися старі фотографії, сходити в кіно, зустрітися з подругами, почитати, а можливо навіть влаштувати особисте життя – я ще молода. Але з таким обсягом домашньої роботи – адже Маргарита взагалі нічого по дому не робить – у мене нема такої можливості.

Ну чесно, скільки можна, не немовлятко ж, а доросла дівчина, на побачення бігає. Але поїсть зранку, поки я ще сплю – кидає все в мийку, увечері їсть пізно, коли я вже сплю – і знову все лишає, хоч проси, хоч не проси. Я не прислуга! Вчися, доню, жити самостійно, хорошу однокімнатну студію я вже знайшла в сусідньому районі і навіть буду за неї платити!

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page