Знайома недавно з роботи звільнилася. Причина, за її словами, цілком зрозуміла і прозаїчна: мало платять. Ну та, якщо віддаєшся роботі без залишку, а твоя праця залишається недооціненою, то шукати більш прибуткове місце необхідно.
Тільки у випадку з Дариною не все так просто. Дівчина отримувала… ммм… дуже пристойну.
– Я не вирулюю, – заявила Дарина, – поговорила з шефом, а він не хоче додавати. Мотаюся на роботу, бензин витрачаю, дочка практично не бачу, вільного часу нуль, а мені не вистачає.
Пішла Дарина буквально «в нікуди», набрала замовлень, займається на фрілансі мережевим маркетингом, заїжджала сьогодні, говорить, що по грошах так само, інший раз і більше, зате сама собі господиня і часу вільного тепер – вагон.
– Хоча б з дочкою бачуся, – хвалилася вона, – по магазинам можу пройтися, здоров’ям своїм зайнятися.
А тепер увага. Дочка Дарини з самого народження живе разом з її батьками, їй вже 15 років, спочатку Дарина, що розійшлася з чоловіком, будувала своє особисте життя, а дівчинці було краще з бабусею і дідусем, пенсіонерами.
Потім Дарина працювала, а дівчинка вчилася в школі – не смикати ж її! Тепер дочка вчиться в коледжі, а до нього ближче від будинку бабусі й дідусі та й не може Даїна перевезти дівчинку до себе тому як в її новобудові ще не зроблений ремонт.
– Я жити-то можу, – каже жінка, – мені багато не треба, а дитину в голі бетонні стіни тягти – безвідповідально.
Говорити про те, хто несе витрати по «прокорм» дитини, думаю, зайве, Дарині і самой ледь вистачає. Куди гроші діває? Все дуже просто: квартира в іпотеці – це 56 тисяч на місяць, машина в кредиті – 18 з гаком тисяч в місяць, є ще дві кредитні карти, які треба закривати.
Ну і по дрібниці: оплата за додаткову плату коледж дочки, страховки різні, бензин.
– Ти навіщо в такі невигідні умови вляпалася, – запитували ми Дарину, ще на стадії прийняття рішення, – ти уявляєш, що підсумкова переплата – величезна та й можна знайти дешевший кредит.
– Дівчата, – мрійливо закатувала очі Дарина, – ви б бачили, який це проект та ще й майже в центрі… Апартаменти – моя мрія.
Ну-ну, мрій. Теж саме вийшло і з машиною. У Дарини була стара іномарка, цілком собі нормальна, на ходу, не ламалася. Але захотілося нову. Грошей немає? Не біда, можна взяти в кредит і їздити. І дв акредитки роздрукувала, тому що треба було перехопити.
– Вона все життя так жила, – каже подруга Ольга, яка знає Дарину з 12-ти річного віку. Точніше, все самостійне життя, років з 18-ти. Нахапає кредитів, потім душиться в них. А тільки-но віддасть, знову в кредит влазить.
– Не вміє людина жити за коштами, – констатує факт наша літня співробітниця Людмила Іванівна, – хочеться всього і відразу. Їй в такому шаленому ритмі ще років 20 жити. І я не впевнена, що в 56 вона схаменеться, так і буде в борги влазити.
– Я збирати не вмію, – зізнається Дарина, – а жити, причому, найкращі роки, хочеться добре. Не відкладаючи на потім щастя. А зараз в 36 років вона добре живе? Адже в квартиру кредитну треба ще й меблі купувати, не кажучи вже про ремонт.
– На харчування? – дивується Дарина, – так я майже нічого на харчування і не витрачаю. Дочка ж не зі мною.
Лукавить Дарина. Комплекції дівчини – не худенька, враження голодуючої ну ніяк не виробляє. А потім зізналася:
– Так я ж у батьків всі вечора проводжу, а іноді ще в обід заїжджаю. Так що – сита.
Так і уявляю собі цю ситуацію: дівчина на новенькій машини, їде зі свого шикарного житлового комплексу з голими бетонними стінами на вечерю. До мами. Не відмовлять ж батьки. Ось і виходить, що не тільки на її шиї кредити висять, але сама ще і на батьківській. Годують внучку і дочку заодно.
– Нормально все, – каже Дарина, – я справляюся. Плачу все вчасно. А бензину тепер менше витрачаю.
Ну да, а не вистачить – можна і ще кредит взяти. Дарина з ентузіазмом особисте життя влаштовує, не здивуюся, що незабаром вечеряти до батьків вона буде їздити разом з новим зятем.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну