Прочитала історії про ставлення зі свекрухою і подумала, вони такі різні і такі схожі… Начебто і бажають щастя своєму синові, але роблять своєю поведінкою боляче не тільки нам, а й їм. Ось і моя свекруха теж досить дивна жінка, ніяк не можу її зрозуміти. Може ви допоможете своїми коментарями?
Я познайомилася з Максимом в Харкові, де у нього була нехай і в комуналці, але своя кімната, а я жила з батьками. Відносини розвивалися наші швидко і дуже скоро дійшла до знайомства з батьками. Спочатку я познайомила його зі своїми. Як це не сумно, але моїм батькам він не сподобався.
Не олігарх, був одружений і т.д. Я розумію, кожен батько хоче для своєї дитини кращого і не ображалася на них, сподівалася що з часом побачать, що я щаслива і змиряться з моїм вибором. Потім прийшла черга знайомитися з його батьками. Зібралися, поїхали. Треба сказати що я дуже хвилювалася, тому що до цього ніколи не знайомилася з батьками хлопців, не заходило все так серйозно.
Звичайно я хотіла їм сподобатися, але все пройшло нормально. Батько його прийняв мене відразу як дочку, з сестрою його молодшою я теж швидко мову знайшла, а от з мамою його налагодити близький контакт не виходило.
Треба сказати що вона взагалі не сильно товариська людина, подруг у неї немає, може перекинутися парою слів з сусідами і все. Спілкувалася вона тільки з донькою. Сядуть ввечері у неї в кімнаті або на кухні двері прикриють і базікають. Мене не кликали, але хто я їм, тільки ж познайомилися. Але головне ми з нею не сварилися і начебто навіть посміхалися один одному.
Повернулися додому і ніби у нас було все добре, поки через кілька місяців не прийшла звістка: у його матері виявили важку хворобу в дуже запущеній стадії, він поїхав туди, їй було потрібно декілька операцій плюс післяопераційні процедури, словом багато грошей. А треба сказати що батькам його було близько 60, тобто люди вже досить літні і з неповнолітньою дитиною. Грошей немає.
Максим продає свою кімнату, все віддає на лікування мами, звільняється з роботи і переїздить до них, тому що додатково до цього у батька почались проблеми з серцем через хвилювання. Я в цей час сиджу на телефоні кожен день і відчуваю як коханому важко там, а я не можу навіть підтримати його своєю присутністю.
Максим умовляє мене приїхати. Загалом так пройшло 9 міс, і я переїжджаю до нього, мої батьки були проти, всі вважали мене маленькою дівчинкою (мені 20 було) але я не піддалася на вмовляння і поїхала до нього. Мати його до цього часу вже була вдома з інвалідністю, батько працював цілодобово, але чи багато він міг заробити, його більше експлуатували.
Загалом заробляв мій Максим і все віддавав родині. Жили ми разом з батьками, тому що зайвих грошей не було. Я звичайно теж працювала, але заробляла не багато, і, к і чоловік, віддавала в сім’ю, а залишала нам на одяг, проїзд і т.д. Загалом прожили ми так майже рік, узаконили вже наші відносини, весілля не було просто розписалися. А потім почалася криза і чоловіка скоротили.
Максим довго не міг знайти роботу, перебивався випадковими заробітками, потім начебто знайшов стабільну роботу, хоч з невеликим заробітком, але отримав виробничу травму руки і не міг працювати 3 міс, а потім його скоротили. Жити стало важко. Відносини зі свекрухою у мене залишилися на колишньому рівні, “ніякі”, хоча я намагалася з нею знайти спільні теми для розмови, але важко битися об стіну і я припинила спроби.
Потім почалися косі погляди, перешіптування за спиною з дочкою, дрібні зауваження. Чоловік боявся що ми з нею будемо лаятися і я намагалася не сваритися з нею, щоб його не засмучувати, Максиму і так важко було.
Одного разу я гуляла з собакою і зустрілася з сусідкою, у неї теж собака, розговорилися і я випадково поскаржилася їй як мені важко, виплакалася можна сказати, просто мене прорвало. Начебто легше стало.
Через кілька місяців чоловікові запропонували роботу в столиці, він вхопився за можливість знову стати на ноги і поїхав я звичайно відпустила його, бачила як він мучився останнім часом. Треба було йому самоствердитися. Тим більше що сестра вже закінчувала школу, у батька стабільна робота і у свекрухи здоров’я стабілізувався.
Загалом він поїхав, а я залишилася, ми всі хотіли дитинку і я боялася що звільнюся, завагітнію і ніхто мене не візьме на роботу. Загалом приїжджав він набігами а я намагалася знайти спільну мову зі свекрухою.
Навіть почало виходити, хоча спочатку дуже важко було. У нього там спершу не все виходило з роботою і в розмові зі свекрухою проскакували слівця: “невдаха”, на що я ображалася, але пам’ятала що сваритися з нею не потрібно і просто йшла.
Не знаю що це було: перевірка мене або що, але все почало налагоджуватися. У нього з роботою вирівнялося, у нас зі свекрухою відносини налагоджувалися. І тут на тобі! Сусідці, з якою я вже пів року не спілкувалася, щось про мене сказали і вона прийшла до моєї свекрухи і сказала все про що я їй жалілася, причому додала від себе, що я її ще й слівцями різними обзивала, хоча я собі ніколи не дозволяла таке говорити.
Так ось я потрапила в незручну ситуацію, спочатку виправдовувалася, що це було давно і зараз ці проблеми вже вирішені, потім намагалася пояснити що ніколи не виражалася в адресу свекрухи, потім сусідці доводила, що я про неї вже пів року не згадувала і ні в яких їх плітках НЕ замішана.
Скандал вщух, але свекруха і її дочка від мене віддалилися. Після цього знову жити стало важко. Косі погляди і красномовні питання коли я до чоловіка переїду. Кинула я роботу, поїхала на місяць до своєї мами відпочила і переїхала до чоловіка, а тут ще сюрприз. Ми орендуємо однокімнатну квартиру і до нас приїхала жити сестра чоловіка.
Вона поступила в інститут і буде жити з нами, тому що гуртожиток їй дали далеко, а їздити туди незручно. Я змирилася, адже я жила у них 4 роки, нервує звичайно часом її неакуратність і те, що удвох з чоловіком буваємо уривками, але терплю.
Пізніше дізналася, що після мого від’їзду в кімнаті де ми з чоловіком жили відразу зробили ремонт (як я розумію, щоб духу нашого там не залишилося) Прикро звичайно, але я заспокоюю себе тим, що більше ніколи не буду жити зі свекрухою. Зараз з нею не спілкуюся, дізнаюся як у неї справи через чоловіка, через нього ж передаю привіт і все.
У неї є дочка, яку вона любить і інша дочка їй не потрібна, не буду більше нав’язуватися. До речі, у неї є ще один син, старший, який дуже сильно напакостив всій сім’ї, а батькам більше всіх і зараз з ним ніхто не спілкується, але свекруха завжди згадує про нього з великою ніжністю, а кажучи про мого чоловіка вона каже про нього тільки в матеріальному плані.
Мені за Максима дуже прикро, але хто я висловлювати їй таке. Він і сам зауважує за нею це, але прощає їй все, це ж мама… Загалом, різні в житті ситуації бувають, але що б там не було, ми як люблячі жінки повинні підтримувати своїх чоловіків, їм і так не легко між двох вогнів, а якщо ми ще умови будемо ставити: або я або вона, то взагалі поставимо коханих у важку ситуацію, навіть якщо свекруха не права, він все одно її син. І навіть якщо вона поводиться неправильно, ми повинні її поважати за те що вона йому життя подарувала.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – euroresidentes
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
