fbpx
життєві історії
Скажу вам чесно, за цей вчинок доньки, я аж розплакалася. З одного боку, мене, звичайно, не влаштовує, що Євуня голодною залишилася, з іншого боку радію, що я правильно її виховую. Минуло трохи часу, у нас батьківські збори. Ну і починається черговий “кіпіш”. Не оминула обговорення і ця непроста ситуація

Моя дитина вчиться в школі в другому класі, де більше 20 школяриків. За матеріальним становищем у нас сім’ї різні, є і дуже забезпечені, є і бідніші. Але є один хлопчик, сім’я якого, ну дуже бідна.

Сам хлопчина – Володя, дуже хороший, мама теж адекватна. Раніше жили нормально, а потім в один прекрасний момент тато вирішив, що він “набавився” в сім’ю і пішов. А там вже не до дитини і колишньої дружини – у нього нова любов, велика і світла, не до минулого життя.

Ольга подала на аліменти, але там копійки – колишній чоловік хитрий виявився, відразу роботу поміняв, де мінімальний офіційний дохід. Сама вона працює, але на руках хвора мати, пенсії якої ледве вистачає їй на лікування.

Володя ходить завжди чистенький, але видно, що форма добре поношена, на фізкультуру, напевно, місяць ходив в шкільних туфлях – кросівок не було. І ніколи мама не скаржилася. Про те, як в родині важко спільна знайома однієї з мам розповіла, а та по секрету всім нам.

Уроків у другому класі, як коли, але здебільшого 5-6. А ще більшість батьків працюють, тому багато діток залишаються у групі продовженого дня. Тому доводиться їм обідати в школі.

На днях забираю свою Єву додому. Кажу, давай ще погуляємо, на вулиці така сонячна погода, а вона мені у відповідь, що ні, бо дуже сильно голодна. Я звичайно ж здивована.

– А чого ти голодна? У вас же обід після 4-го уроку? Тобі не смачно було, чи не годували сьогодні?

– Мам, я сьогодні не їла.

– А що сталося? Не смачно було?

– Не знаю, напевно, смачно.

– Люба, ти мені, як є поясни, а то я нічого не розумію. Що сталося?

– Мам, ти мене тільки не лай. У мами Вовки (Володю так називають) грошиків ж на обід немає, він після нас доїдає. А сьогодні всі на фізкультурі набігалися і з’їли обіди, а я запізнилася на обід. Остання заходжу, моя порція стоїть, а Володя голодний залишився. І мені його так шкода стало, що я йому віддала свою.

Скажу вам чесно, за цей вчинок доньки, я аж розплакалася. З одного боку, мене, звичайно, не влаштовує, що Євуня голодною залишилася, з іншого боку радію, що я правильно її виховую.

Минуло трохи часу, у нас батьківські збори. Ну і починається черговий “кіпіш”. Всі дружно зібралися покричати, бідна вчителька не знає кому відповідати.

Тут одна з мам піднімає питання харчування. Каже, що її не влаштовує, що Володя доїдає за дітьми, мовляв своїм виглядом дітям апетит псує, то випрошує щось. Хоча я з донькою розмовляла – НЕ випрошує він, сидить осторонь поки не пообідають. Діти просто самі добріші батьків, хто яблуко суне, хто котлету віддасть.

Всі дружно загули, мама Володі сидить червона як рак. Крики, дебати заборонити чи ні йому взагалі в їдальню заходити.

А у нас є мама – Олена, у них пільгове харчування. Чому у Володимира його немає – Не знаю, чи то документи зібрати не змогли, чи то не потрапляють в списки пільговиків. А Олена сама не багата. Там дітей цілий виводок. Ну і тут встає вона і каже:

– Шановні батьки, хвилину помовчіть мене і послухайте. Ви себе з боку чуєте? Зараз ми обговорюємо заборонити чи ні дитині заходити до їдальні, щоб доїсти за вашими дітьми! Якими ви плануєте виростити дітей? Чи зростуть чуйні і добрі люди, батьки яких шматком хліба докоряють маленького однокласника своїх дітей?  При чому, діти наші самі діляться. Діти мудріші за всіх нас.

Я пропоную просто взяти і скинутися на харчування Володі. Хлопчисько хороший, дітей не ображає, з усіма дружить. Це одна дитина, всього лише дитина. Від тих пару гривень ніхто не збідніє?

Мама Володі спершу почала не рішуче заперечувати. Олена відкрила гаманець, дістала двісті гривень і поклала на стіл вчителя. У класі панувала тиша. Всі мовчали. Потім батько однієї дівчинки встає і теж кладе гроші. А далі ланцюгова реакція. Одна мама тільки, до речі із заможної сім’ї щось фиркнула і не стала брати участь.

Суму зібрали на харчування в школі майже до кінця навчального року.

Через два дні прийшла дочка, щаслива і задоволена, говорить мені:

– Мам, уявляєш, тепер Володя з нами їсть, він такий щасливий!

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook