fbpx
життєві історії
Скільки років я злилася на свою невістку. Не розбираючись у всіх бідах я звинувачувала Оленку. І лише коли вони розлучилися і Дмитро повернувся під батьківське крило, я зрозуміла, що весь цей час була не права. Мені так соромно перед Оленою. Вона і так довго мовчала. Для сина я була не мамою, а прибиральницею і кухаркою. – Мамо, сьогодні хлопці прийдуть до мене на “пінне”. Чи не могла б ти приготувати щось смачненьке, наприклад, свої знамениті гарячі крильця?

Скільки років я злилася на свою невістку. Не розбираючись у всіх бідах я звинувачувала Оленку. І лише коли вони розлучилися і Дмитро повернувся під батьківське крило, я зрозуміла, що весь цей час була не права.

Мені так соромно перед Оленою. Вона і так довго мовчала. Для сина я була не мамою, а прибиральницею і кухаркою. – Мамо, сьогодні хлопці прийдуть до мене на “пінне”. Чи не могла б ти приготувати щось смачненьке, наприклад, свої знамениті гарячі крильця?

Я люблю свого сина Дмитра понад усе. Коли я побачила, як він переживає через розлученням, я автоматично розпростерла йому свої обійми. Але тоді я не знала, що варто було з цим бути трохи акуратніше. Після моєї підтримки Дмитро зрозумів, що заради нього я готова на все.

Я рідко бачила свого улюбленого хлопчика після весілля, і це мене засмучувало. Як тільки він одружився, то переїхав на інший кінець країни і приїздив до нас не часто.

Невістка хотіла проводити набагато більше часу зі своєю родиною, і я не мала іншого вибору, окрім, як чекати їхнього приїзду або змушувати себе час від часу відвідувати їх.

Але потім все змінилося. Я дізналася, що їхній шлюб на межі. Я не знала подробиць, мій син ніколи нам не довіряв, і це справді дуже особисте.

Тому я й гадки не мала, що вони розлучаються. Аж поки в дверях не з’явився Дмитро із виснаженим виглядом. Він був такий худий, що я ледь його впізнала.

Я одразу приготувала його улюблені страви та підготувала його колишню кімнату. Коли він зізнався нам, що через свою дружину, мабуть, втратить дах над головою, я, звісно, запропонувала йому жити у нас.

Дмитро отримав нову роботу і незабаром переїхав до нас. Цілі вечори він проводив у своїй кімнаті перед телевізором. Я розумію, бо щоб змиритися з цим всім, потрібен час.

Я намагалася зробити його щасливим, я робила те, щоб він посміхався хоч інколи. Незабаром він відновив свою вагу, і я була цьому рада.

Це був для мене доказ того, що все так, як має бути. Просто безлад, який він залишив після себе, мене трохи дратував. Я вже звикла, що ми з чоловіком без особливих зусиль наводимо порядок у домі.

Але мені довелося випрати та випрасувати речі Дмитра, і я зрозуміла, який він неохайний.

Я була вражена тим, що своїми руками виховала такого лінивого хлопця. Більш того, він сприймав мою “службу” як належне, і це мене найбільше смутило.

– Мамо, сьогодні хлопці прийдуть до мене на “пінне”. Чи не могла б ти приготувати нам щось смачненьке, наприклад, свої знамениті гарячі крильця?” – запитав він мене одного разу.

Я зрозуміла, що моїй невістці було нелегко з моїм Дмитром. Коли я їй подзвонила, вона підтвердила моє припущення.

Я перестала лаяти невістку і мала справу лише з Дмитром. Мій чоловік був на моєму боці, тому разом було легше над ним працювати.

В нас була однокімнатна квартира, в яку ми поселили орендарів. Та одного дня ми попросили їх з’їхати. Ми завезли туди всі його речі, щоб він сам подбав про себе і навчився готувати хоча б овочевий супчик чи плов, який так любить.

Я вже давно закінчила грати роль прибиральниці та особистого кухаря, хотіла б насолодитися спокоєм в старості. Мені цікаво, як довго Дмитро пробуде з нами за нових умов.

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube

You cannot copy content of this page