– Скiльки ти за все відвалила?! – я ледь не впустила телефон у мийку з брудним посудом.
– 2700 гривень, – спокiйно повторила Соломiя на iншому кiнцi. – Це з лiфтингом. I ще в подарунок маска дуже хороша.
Я витерла мокрi руки об рушник i задумливо сперлася на стiл.
– Дві тисячі сімсот гривень, – повторила я, нiби намагаючись осягнути цю цифру. – Це двi моїх комуналки. Це продуктовий кошик на мiсяць, якщо економити. Це три з половиною моїх баночки крему, який я купую в аптецi.
– Ну то й що? – Соломiя засмiялася. – Це iнвестицiя в себе. У молодiсть, у впевненiсть.
Я подивилася у дзеркало. Втомлена, але ще не все так погано. Кiлька зморшок на лобi, носогубнi складки, що заглибилися пiсля останнього стресу. Скромний тюбик аптечного крему стояв поруч, нiби вибачаючись за свою бюджетнiсть.
– I ти не вважаєш це занадто дорого?
– Ой, Свiтлано, якби ти знала, що зараз вважається “дорого”. Моя колега зробила пiдтяжку – 18 тисяч гривень.
– Вiсiмнадцять?!
– Угу. Каже, чоловiк почав менше звертати увагу.
Я зiтхнула i вiдклала крем.
– Читала, що для обличчя головне – сон, вода i нормальне харчування.
– Чула це сто разiв. I що? Хочеш сказати, що тi, хто робить процедури, геть розуму не мають?
– Нi, я хочу сказати, що поки ти “iнвестуєш” у себе, я iнвестую в вечерю.
– Ой, тiльки не починай! – Соломiя засмiялася. – Ну добре, а що ти сьогоднi їла?
– Гречку з котлетою.
– Ага. А я сушi i келих червоненького. Чуєш рiзницю?
Чула. I вона менi не подобалася.
Пiсля нашої розмови я нiби випадково зайшла в аптеку. Очi самi знайшли полицю з доглядовою косметикою. На цiнниках – красивi цифри: 180, 320, 570 гривень. Мiй крем, як завжди, був на своєму мiсцi – 149.99.
– Вам щось пiдказати? – пiдiйшла консультантка, доглянута жiнка рокiв сорока з iдеальною шкiрою.
– Нi, дякую, – схопила я баночку, нiби крала її.
– А, може, хочете щось ефективнiше? – вона хитро посмiхнулася, простягаючи iнший тюбик. – Це новинка. Вiн трохи дорожчий, але результат…
– Наскiльки дорожчий?
– 720 гривень.
Я навiть не приховала здивування.
– Це ж майже стрижка у нормального майстра!
Жiнка знизала плечима.
– Гарний вигляд коштує грошей.
Я пiшла до каси зi своєю баночкою за 149.99.
Увечерi, гортаючи Instagram, я знову натрапила на фото Соломiї. Вона сидiла у салонi, на обличчi – маска, в руцi – келих.
“Вiдчуваю, як молодiю просто зараз”, – писала вона.
Я подивилася на свiй крем. Я не знала, чи вiн “працює”, але точно знала, що через нього мiй гаманець не страждає.
Наступного дня за кавою зустрiла подругу Оксану.
– Оцi всi процедури… Вони дiйсно працюють, чи це просто маркетинг? – запитала вона.
Я знизала плечима.
– Не знаю. Але сьогоднi я знову обрала крем за 149.99.
Оксана засмiялася.
– А я – каву за 35. I обидвi ми досi виглядаємо нормально.
Я пiдняла чашку.
– Тодi вип’ємо за нашу дешеву, але дiєву фiлософiю!
Ми стукнулись стаканчиками i засмiялися.
А ви що думаєте? Чи варто вкладати великi грошi у красу, чи це лише нав’язана мода?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Передрук суворо заборонений!
