fbpx

Скільки її знаю – вона ніколи не була худенькою. Ще в дитинстві дітвора прозвала її товстункою і так це прізвисько і прижилося, а насправді дівчину звуть Іра. Вона мила, симпатична, товариська, тільки ось уже далеко не пухкенька. Сочатку все було не так погано, але тепер їй двадцять два, а це багато що змінює. Чим старше стає, тим більше набирає вагу

Скільки її знаю – вона ніколи не була худенькою. Ще в дитинстві дітвора прозвала її товстункою і так це прізвисько і прижилося, а насправді дівчину звуть Іра. Вона мила, симпатична, товариська, тільки ось уже далеко не пухкенька, а чесно скажу – товста.

Сочатку все було не так погано, але тепер їй двадцять два, а це багато що змінює. Чим старше стає, тим більше набирає вагу. Весна скоро підійде до кінця, настане літо. Хлопця у неї немає, показувати себе нікому, але все ж хотілося б багато чого змінити.

Йшла ввечері додому, зустріла Лариску. Та запросила її в кафе посидіти, поговорити. Погодилася. Ось вони в кафе. П’ють каву.

– А може винця візьмемо? – запропонувала подруга.

Сидять п’ють червоне напівсолодке, розмовляють про життя. Ларка хвалиться своїми успіхами, а Ірка, обхопивши келих обома руками, слухає.

– Щось я дивлюся ти зовсім мене не слухаєш. Мовчиш, сумуєш. Щось трапилося?

– Сталося. Я товста і нікому не потрібна. Так і залишуся старою дівою.

– Не залишешся, якщо послухаєш мене. У тебе хлопець є?

– Звідки ж йому взятися.

– Теж вірно. Тому і немає його.

Лариса на секунду задумалася. Надпила з келиха і продовжила.

– Значить так. Ти ніби сидиш на таблетках різних. Тобі потрібно зайнятися собою, привести себе в форму. Їсти можна, але не обжиратися. Потрібен режим. Будеш дотримувати – скинеш зайві кілограми.

– Ходила я на шейпінг – втомлююся, пробувала дієти, але не хочу виснажувати себе.

– Ти взагалі мене слухаєш?

– Ага.

– Все потрібно в міру. Візьми себе в руки і запам’ятай: спорт, що не обжиратися.

– Добре.

Через рік подруги знову зустрілися. Лариса насилу дізналася Ірку – та схудла, покращала. Стала виглядати, як дівчина з обкладинки глянцевого журналу. Чарівна. Поки дійшли до кафе, мужики трохи шиї собі не по вивертали. Прийшли. Сіли за столик. Тут же прибіг офіціант. Замовили каву.

– Слухай, ну тебе прям не впізнати, – почала Лара.

– Спасибі тобі.

– Невже допомогло?

– Як бачиш. Тепер у мене хлопець є. Скоро весілля. Запрошую, прийдеш?

– Звісно.

Вони посиділи ще трохи, а потім розійшлися.

У житті можна багато чого досягти, якщо є мета.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page