Скоро пів року, як я повернулася в Україну, на свою батьківщину, де не була 10 років. Їздила я на заробітки до Іспанії.
Скажу чесно, там я багато побачила. Доглядала людей похилого віку, шукала квартиру кілька разів. Мене зраджували співвітчизники та допомагали місцеві, зовсім невідомі мені люди. Мене грабували на вулиці… Та що там казати тільки всього було!
Життя за кордоном, безумовно, прекрасне. Це чисте повітря, гарне море, гаряче сонце та дуже якісна їжа. Ч
есно зізнатися, коли я приїхала додому, звернула увагу на якість продуктів в першу чергу. Дуже дорого знайти щось смачне та не з хімії. Потрібно йти до спеціальних магазинів, платити купу грошей і все одно не факт, що не обдурять. В Іспанії хліб коштує копійки, але такого тіста я ще не бачила.
Але якщо ти приїжджаєш не на відпочинок, а на роботу і економиш кожну копійку – тобі буде дуже складно. Я думаю, так взагалі у будь-якій країні. Тобі знадобляться друзі та підтримка.
А в моєму випадку не було ні того, ні іншого. Тільки згодом я познайомилася з добрими людьми, і стало набагато простіше.
Щомісяця я відправляла своєму дорослому сину Олексію більшу частину грошей зі своєї зарплати. Йому на той момент було 23 роки, але він, на мою думку, був досить зрілим на свій вік. Я слала ці гроші з урахуванням того, що він займеться ремонтом нашого будинку, найме добрих майстрів, купить якісні матеріали, і я приїду в зовсім інше житло.
Так, у принципі, воно й було. За час моєї відсутності син справді подорослішав, знайшов дружину і став батьком.
Щоразу, дивлячись на його фотографію, я розчулювалася. Молодець Льоша, не пішов у свого батька, з яким ми давно розлучилися. Син став справжнім чоловіком і тепер виховує дітей. Це, я вам скажу, велика радість для кожної матері.
Я теж зайнялася особистим життям. Але на відстані. Зі мною почав листування колишній однокласник і, за сумісництвом, моя дитяча любов. Він став удівцем і запустив себе. Почав сумувати і зовсім зійшов із рейок.
Ми з Тарасом розмовляли спочатку про всяку нісенітницю. Я радила йому зайнятися собою, взятися за розум, знайти хобі. Але у його віці чоловіку складно перебудуватись.
Згодом він почав ділитися зі мною своїми успіхами, змінами, і в мене знову спалахнули почуття цього чоловіка. Він єдиний, хто чекав на мене на автовокзалі у Львові. Син із невісткою були дуже зайняті. І дарма.
Адже в день зустрічі я ще більше на них розізлилася.
Цього злощасного дня я приїхала не сама прямо до свого будинку у передмісті. Він, звісно, повністю змінився. Стильний ремонт, техніка. Син обзавівся авто.
Посипалися вибачення від Льоші, мовляв, мамо, вибач. Не зміг тебе зустріти, замотався.
Я спершу хотіла запитати, чому начальник його не відпустив, але лише почула здавлене хихикання невістки Олі.
Виявилося, на мої гроші син не лише купив собі машину, зробив ремонт, зіграв непогане весілля. На них він і жив, нічого не відкладаючи. Просто існував. А робота його не цікавила.
Він, знаєте, малювати дуже любить. Ось і присвячував цій справі більшість часу. Бачила я ці малюнки: мазня. Тато його хоч дійсно художником був. Але синові це не передалося.
Я зібрала деякі речі і поїхала до свого чоловіка. Лише онукам передала гостинці. Виявилося ще, що син розраховував отримати грошей після приїзду, розміняти мій будинок на щось цікавіше.
Тепер я живу у колишнього однокласника. Він теж зі своїми тарганами, але загалом чудовий чоловік. Тарас турбується про мене. оточує увагою, готує.
Нещодавно дзвонив син, з яким я розмовляла за весь цей час чотири рази. Просив, щоб я допомогла з онуками, тому що його нова робота почала забирати багато часу і дружина не справляється. Я відмовила.
Внуків мені звичайно шкода, але вони мене й не згадають, коли зростуть. У них є свої мама та тато. А в мене є мій чоловік.
Я. щиро кажучи, така рада, що в останні роки перестала висилати так багато грошей додому. Залишила собі невеликий заділ на старість. Як знала чи відчувала.
Тепер моя черга відпочивати. Більше доглядом та прибирання я займатися не збираюся. Приділяю час собі, пішла на обстеження й до косметолога, на весну плануємо з Тарасом полетіти на відпочинок – життя одне.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
