fbpx

Софія була хорошою дружиною, та тільки одного їм з чоловіком не хватало – лелека все оминав їх домівку. Згодом, після усіх обстежень, лікарі з сумом на очах повідомили, що мамою вона ніколи не стане. Сергій після цих слів пожив з дружиною близько місяця. Зараз у нього сім’я і двійко діточок. Одного дня вона випадково зайшла з подругою в дитячий будинок, і побачила дівчинку – чорняву, схожу на циганочку

Софія була хорошою дружиною, та тільки одного їм з чоловіком не хватало – лелека все оминав їх домівку. Згодом, після усіх обстежень, лікарі з сумом на очах повідомили, що мамою вона ніколи не стане. Сергій після цих слів пожив з дружиною близько місяця. Зараз у нього сім’я і двійко діточок. Одного дня вона випадково зайшла з подругою в дитячий будинок, і побачила дівчинку – чорняву, схожу на циганочку.

***

У відділ опіки та піклування Софія потрапила випадково, зайшла туди з подругою, яка здавала звітні документи, працюючи в дитячому будинку.

У цей час співробітники говорили про дворічну дівчинку, яку знайшли вночі на узбіччі дороги. Дівчинка була цілком здорова, але одягнена в якісь обноски, – видно було, що з чужого плеча.

Софію зацікавила ця історія, їй захотілося побачити цю дитину. Закінчивши справи, вони з подругою попрямували до дому малютки.

Коли Софія побачила дівчинку, не змогла відірвати очей…

Чорне, кучеряве волосся дівчинки і величезні очі нікого б не залишили байдужими. Не залишили і Софію… В рисах дівчинки явно відчувалися циганські гени. Циганочка…

Тепер стало більш-менш зрозуміло, чому ніхто не заявив про пропажу. Ймовірно – дитя втратили кочові цигани, а може – інша причина, але не суть.

В голові Софії пронеслося: “так це ж моя дочка!”. Звідки прийшла така думка, жінка і сама не зрозуміла, але дивлячись на дівчинку, серце її защеміло, як ніби вона знайшла цінний скарб, який довго шукала , і… після багатьох років гіркої самотності, знайшла.

Жінку кинув чоловік, коли лікарі сказали, що вона ніколи не зможе стати матір’ю. Тепер з іншою виховує двійнят… Софія пережила важкий час. Питання удочеріння розглядала (вона завжди хотіла доньку), але якось все не складалося.

А тут серцем потягнулася до циганської “знайди”. Пройшовши весе пекло бюрократичних перепон, Софія змогла оформити опікунство над дівчинкою і незабаром маленька красуня жила в будинку Софії.

Злата (так вона назвала дочку), виявилася дуже жвавою і активною дитиною.

У дитячому садку дівчинка відразу набула статусу артистки, так танцювати, як вона, не могла ні одна дитина.

Пізніше, навчаючись у школі, Злата проявила бажання відвідувати школу студію циганських танців, де проявляла свій талант все більше і більше.

Мама Софії їй шила різні танцювальні костюми і яскраві сценічні наряди. До закінчення школи у дівчини накопичилося безліч грамот за участь в творчих конкурсах.

Златка була дуже прив’язана до матері, адже та їй присвячувала весь свій час, супроводжувала на гастролях. Мати вже давно стала жити життям дочки і інше собі не уявляла. Перші роки Софія боялася, що на порозі може з’явитися рідна мати дівчинки (адже всяке в житті буває) і відібрати у неї цей скарб.

Але ніякі родичі не оголошувалися і жінка про це вже не турбувалася.

Але…

Одного разу Злата не прийшла додому ночувати, чого ніколи ще не траплялося.

Стурбована її зникненням мати обдзвонила всіх друзів і знайомих дочки, але її ніде не було. У цю ніч мати не змогла стулити очей, а вранці звернулася до поліції.

Там їй повідомили, що неподалік від селища розташувався циганський табір. Софія щодуху помчала до вказаного місця.

Назустріч їй йшла її красуня дочка в оточенні таких же чорноволосих красивих дівчат. Злата ніжно обняла матір і сказала, що знайшла свою стихію. Надалі вона буде проживати в таборі, розплакалася і сказала, що дуже любить матір і завжди буде її відвідувати і піклуватися.

Софія зрозуміла, що немає нічого сильнішого крові, навіть любов… Далі всяке в житті траплялося, дочка регулярно відвідувала маму, а незабаром закохалася.

На циганському весіллі дочки Софія сиділа на найпочеснішому місці, а зараз виховує внучечку, – чорняву красуню Маргаритку.

Так склалася доля Софії. Вона не скаржиться. Внучка – сенс усього її життя, а… дочка Злата знову при надії.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page