Софіє, я все розумію, колись, давним-давно, Олег Ростиславович допоміг тобі у скрутну хвилину, але ж це не означає, що тепер ти до кінця його життя будеш обходжувати. У нього син рідний є, нехай і доглядає батька. Ти про нас краще подумай!, – раз у раз повторював В’ячеслав. А згодом взагалі зібрав свої речі і поїхав до батьків.
Софія була студенткою третього курсу, коли не стало її батька – серце. Мати Софії пішла з життя, коли дівчинка тільки з’явилася на світ. Крім батька в неї більше нікого не залишилося. Напевно, дівчині прийшлося б не легко і хто знає, як би закінчила навчання, якби не друг її батька Олег Ростиславович, який за сумісництвом ще й був бізнесменом.
Чоловік має свою будівельну компанію. Він дуже підтримав Софію, допоміг закінчити навчання та після університету взяв до себе у компанію у відділ бухгалтерії. Допоміг Софії з оформленням документів у спадок, і всі ці роки був найріднішою людиною.
Тому Софія і відчувала неймовірну подяку до чоловіка, який вирішив проявити до неї турботу. У Олега Ростиславовича хоч і був син, але зовсім безглуздий. Семен ще замолоду “захоплювався чаркою” і скільки батько не намагався щось виправити, нічого не виходило.
Ось і у свої 40 він був “ніяким”. Але як би Софія не намагалася віддячити Олегу Ростиславовичу, вона чудово знала, що коли чоловіка не стане, все його майно перейде до Семена. Звичайно, рішення старого дуже необачне, але це його рішення і ніхто не сміє його засуджувати.
Коли Софії було 25 років, вона вийшла заміж за свого колишнього однокласника. З В’ячеславом вони створили власний сімейний осередок, стали батьками сина. Начебто все нормально у них у родині було. Єдине, що роками дратувало В’ячеслава, що Софія допомагає якомусь старому “діду”, тим більше просто так. Щоправда, не наважувався В’ячеслав жодного разу з Софією говорити на цю тему. Але минули роки. Їхньому синові вже 20 років. Олег Ростиславович вже в поганому стані і йому потрібний постійний догляд. Софія постійно приходить до нього і в усьому допомагає, а В’ячеслава це сильно нервує. От і почав якось розмову.
– Слухай, Софіє, у тебе що взагалі до себе поваги немає? Скажи дідові, хай на тебе все своє багатство перепише. Нема чого просто так до нього ходити. Краще вже вдома сиділа б, аніж дідугана цього обходжувала за шматок хліба. – Софії, звичайно такі слова чоловіка не сподобалися. Вона сказала, що допомагатиме чоловікові попри все. На що В’ячеслав зібрав речі та поїхав до батьків. Сказав, що якщо дружина не припинить свою благодійність, вони розлучаться.
А що б ви зробили в такій ситуації на місці Софії?
Фото ілюстративне
