fbpx

Сьогодні, 7 липня, мені виповнилося 70 років. Звати мене Іванка. Я зробила олів’є, салат з капусти, насмажила кабачків і зварила, вперше в цьому році, молоду картоплю, бо все мені задорого було. Я до останнього надіялася, що дочка з зятем і моїми онуками приїдуть мене привітати, але цього так і не сталося. Я зателефонувала Марічці ближче четвертої, а вона каже: “Вибачай, ми в Карпатах”

Я народилася на саме свято Івана Хрестителя, 7 липня. Сьогодні мені виповнилося 70 років. Я зробила олів’є, салат з капусти, насмажила кабачків і зварила, вперше в цьому році, молоду картоплю, бо все мені задорого було…

Я до останнього надіялася, що дочка з зятем і моїми онуками приїдуть мене привітати, але цього так і не сталося.

В нас з чоловіком Марічка єдина дитина. Був ще синочок, але він прожив всього тиждень… так сталося, тоді медицина не була на такому рівні, як зараз, на жаль.

В Марічку ми вклали всю свою душу. Це була татова доця. Мій Микола в ній душі не чув. Всі забаганки її виконував.

Марічка з малечку була дуже на нього схожа, а ось характером пішла в мене, трохи запальна.

Дочка в нас юрист, має хорошу роботу.

З чоловіком вона познайомилася, ви не повірите, в церкві.

Це така цікава історія, що мушу вам описати. Це було храмове свято, багато людей в храмі стояло. Марічка взула нові туфлі на каблуку, але вони її натерли. Роман це помітив і запропонував з автівки принести лейкопластир. Ось така цікава і доленосна в них була зустріч.

Діти виховують двох діточок.

Онуку вже п’ятнадцять, а онучці вісім.

Дуже розумні в мене онуки. Можна сказати, що я їх і вибавила.

Зять мій стоматолог. В них своя гарна квартира. Я живу недалеко від них, тому коли вони захотіли наймати няньку, я погодилася за дітьми доглядати.

Зі старшим я і математику робила і українську. З Соломійкою ми в ляльки бавилися.

Як на мене, то я дуже хороша бабуся. Шкода, що чоловік мій цього щастя не дочекався. Коли дочка виходила заміж, він вже був лежачий, а за пів року його не стало.

Тому мені сьогодні так образливо. Я готова була для них на все, а вони навіть не приїхали до мене на ювілей.

Я ще декілька днів тому Марічці дзвонила. Дочка сказала, щоб я нічого не готувала, що якщо вони і забіжать, то чисто на каву з тортиком, який самі і принесуть.

Читайте також: Мого чоловіка з чотирьох років виховувала бабуся. Мама ж була “непутяща”. Жила вона в іншій області і мала від інших чоловіків ще дві дитини. Ось власне сестра і зв’язалася з Назаром, щоб сказати, що мама хворіє, і їй потрібні гроші. Чоловік фінансово допомагав, але поїхати туди відмовився, хоча я наполягала. А коли мами не стало, він не поїхав, щоб попрощатися. Квіти з підписом “від Назара і його сім’ї” передала бабуся.  Але сестра вирішила на цьому не зупинятися

Вже ближче четвертої я їм зателефонувала, а Марічка каже, що вони якусь гарячу путівку в Карпати купили, і вирішили трішки відпочити сім’єю.

Я нічого не сказала, але на душі так кепсько стало…

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page