fbpx

Сьогодні ми попрощалися з моєю 67 річною тіткою Лідією. Ні дітей, ні чоловіка вона ніколи не мала. Останні роки свого життя тітка Ліда працювала у школі прибиральницею. Я часто намагався її порадувати, заходив у гості, приносив щось смачненьке, то на ялинку водив, то в Макдоналдс, то просто гуляли

Тітка Ліда завжди дуже сумувала через свою самотність, часто плакала, я майже ніколи не бачила її у доброму гуморі з гарним настроєм.

Не ладилося у неї і з роботами, вона часто їх міняла, ніде довго не затримувалася, останні роки свого життя працювала у школі прибиральницею.

Я намагався уявити, як їй жилося. У чотирьох стінах, покинута усіма і не потрібна нікому. Щоденний, протягом 40 років, день бабака. Я часто намагався її порадувати, заходив у гості, приносив щось смачненьке, то на ялинку водив, то в Макдоналдс, то просто гуляли.

Так і проминуло її нічим не примітне сіреньке безбарвне життя.

Постом хочу вам сказати: якщо вам дорогі ваші близькі, але їм самотньо і не дуже щастить у житті – не покидайте і не забувайте їх. І постарайтеся допомогти своїм близьким, навіть коли решта від них відвернулися. Крім вас, у них у такій ситуації немає нікого. Бажаю всім родинного щастя у колі близьких людей.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page