fbpx

– Сьогодні ввечері приведу до тебе нареченого знайомитися, – подзвонила мені мама. Ну нарешті! А то тільки розповідає вже майже рік. Я готувалася. Качку з апельсинами запекла, тортик приготувала свій фірмовий. І ось на порозі мама зі своїм коханим. Ну нічого собі – наречений! А то нічого, що у нас з ним спільна донечка?

Мамі моїй 47 років. З татом вони розлучилися, коли я була ще підлітком. Відтоді мама була сама. Але вона не нудьгувала, навпаки, взялася за себе, почала займатися улюбленими справами. Навіть відкрила з подругою чотири роки тому салон краси. Я за неї раділа, а сама вже давно жила своїм життям.

Я закінчила університет, вийшла заміж. Народилася у нас з Романом донечка. А потім щось не заладилося…

Роман старший за мене на 9 років, він виявився занадто дорослим і зайнятим роботою. Я з донькою майже весь час була сама, хоча у мене була няня, яка допомагала з донькою, та мені бракувало саме спільного проведення часу з чоловіком, якого на той час я ще кохла.

А потім я дізналася, що у Романа є інша жінка, вони були разом ще до нашої з ним зустрічі… Зраду я не пробачила. Ми розлучилися. Але заради доньки зберегли добрі стосунки, тим паче, що Роман переоформив на мене свою двушку, у якій ми жити, тобто залишив квартиру нам з Софійкою.

Зараз мені 26 років, Софійці три роки виповнилося, я вийшла на роботу, працюю адміністратором в готелі. Поки що сама, чоловіки приділяють мені увагу, але до серйозних стосунків я ще не готова. Відновлююся, придивляюся. Працюю, спілкуюся з друзями, займаюся донечкою і вдосконалюю англійську.

А що мама? Мама десь рік тому загадково натякнула мені, що у неї з’явився залицяльник. Я за неї зраділа, адже вона в мене така гарна самодостатня жінка! Але чомусь мама все не поспішала знайомити мене з обранцем, хоча і розповідала, що у них все серйозно, що вони, мабуть, скоро будуть жити разом.

Я сама з розпитуваннями не лізла, вважала, що прийде час – мама сама все розкаже.

І ось такий час настав у минулі вихідні.

– Сьогодні ввечері приведу до тебе нареченого знайомитися, – подзвонила мені мама в суботу.

Ну нарешті! А то тільки розповідає вже майже рік.

Я готувалася. Качку з апельсинами запекла, тортик приготувала свій фірмовий. Софійку у нову сукню вдягла, яку мама їй подарувала. Та й сама причепурилася, щоб достоно виглядати.

І ось дзвінок у двері, на порозі – мама зі своїм коханим. Я де стояла – там ледве не сіла.

Ну нічого собі – наречений! А то нічого, що у нас з ним спільна донечка?

Мама тримала зв руку не когось іншого, а мого колишнього чоловіка Романа, батька моєї донечки!

Так ось чому вона не поспішала мене з залицяльником знайомити, тепер все стало на свої місця…

Звичайно, я оговталася. Запросила їх зайти, ми посиділи. Але атмосфера була напружена, і коли вони пішли, я зітхнула з полегшенням. Напругу трохи полегшувала лише Софійка, яка зраділа і бабусі, і татові, і обом демонструвала свою прихильність.

А я все думаю… Це ж вони почали зустрічатися трохи більше, як через рік після нашого з Романом розлучення. Чи, можливо, раніше?.. Не можу позбавитися від цього осаду і підозр, хоча впевнена, що мама б так зі мною не вчинила, до того ж, я точно знаю, з ким зрадив мені тоді Роман, я бачила ту жінку і навіть розмовляла з нею. Але все ж таки… Неприємно це все.

Я бажаю мамі і Роману щастя, в мне немає ніяких почуттів до колишнього чоловіка. Але все ж мені знадобиться час, щоб прийняти це і звикнути до того, що батько Софійки і її бабуся тепер разом…

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page