Так склалась моя доля, що я живу в невістках. З чоловіком ми виховуємо двох донечок, обидвоє працюємо, а допомагає нам і проживає з нами, ще моя свекруха, Катерина Степанівна.
Живемо ми в селі, тому без господарки і городів не обходиться. Оскільки ми з чоловіком постійно на роботах, то майже весь клопіт за господарство на свекрусі.
Про те, як у нас вихідний, то ми не маємо й права щось собі своє планувати. Адже у нас, як не сіно сушити, то город полоти. То гусей чи качок порати, і так круглий рік.
Свекруха тільки і чекає того мого вихідного, щоб чим побільше роботи спихнути на мене. Наче це все для нас і нашої сім’ї робиться. Та чи нам все це потрібно?
Ніхто навіть не питає. Завжди чую тільки від Катерини Степанівни, так має бути в селі, інакше ніяк. А що люди скажуть. Потрібно мати все своє і ще ціла куча таких же аргументів.
Та з чоловіком ми непогано заробляємо, і якщо чесно, в мене іноді складається таке враження, що то ми на господарку працюємо, а не вона на нас.
То зерно купи, то фірману заплати, то підживу, то корм і ще багато-багато всякого, на що ми витрачаємо наші гроші, а могли б просто купити все в супермаркеті і вільний час провести з сім’єю, якось цікаво і запам’ятовуючи.
Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна, сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відійшов. Та коли я в неї спитала, що сталося, то виявилось, що гуска “ласти склеїла”.
Вже ближче до обіду в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась за тою гускою, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. І їй так шкода її.
Скажу відверто, я в повному подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню в реанімаційне відділення, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила.
Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”.
Річ в тім, що життя її гуски для неї важливіше, через нього вона готова в недугу впасти.
Скажу відверто, я ледве заспокоїла свекруху, пообіцяла їй купити весною більше гусей маленьких, чи яєць, щоб та гусь висиділа, надавала заспокійливого і вже до вечора моя свекруха ходила щаслива.
Ну скажіть мені, люди добрі, хіба це нормально з її боку?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
