Соня переглядала фотографії однокурсниць, які успішно вийшли заміж і тепер обіймали своїх чоловіків і були щасливі. Соня зітхнула. Нелегко піднімати двох дітей одній, ще важче, коли немає в будинку господаря: то меблі треба переставити, то електрику налагодити, сантехніку відремонтувати.
Для будь-якої чоловічої роботи доводиться майстра викликати і гроші платити. Діти допомогти нічим не можуть: дочка-підліток, син трохи молодшого віку – їм самим допомога потрібна, повністю під опікою у Соні.
А тут якось спину прихопило: напевно, важке щось підняла. Пішла Соня в поліклініку, і поки сиділа в черзі на прийом до лікаря, познайомилася з жінкою років шістдесяти п’яти. Розговорилися. Римма Георгіївна (так звали випадкову знайому), дізнавшись, що Соня живе без чоловіка, запропонувала:
– Я дивлюся, ти жінка гарна, спокійна, охайна і серйозна, – почала Римма Георгіївна, – чому б тобі не познайомитися з моїм сином Юрою.
Соня збентежилася: ось так відразу вона не готова, та й чи треба це незнайомого чоловіка. Але Римма Георгіївна запевнила Соню, що саме таку жінку як Соня він все життя чекає. Йому просто не щастило до цього: перша дружина була нечупара – весь будинок запустила, друга зраджувала. Ось живе він тепер з матір’ю, майже розчарувався в жінках. І тільки Соня зможе повернути його до життя.
– А вже який роботящий мій син, – продовжувала Римма Георгіївна, – все своїми руками в будинку робить.
Соня подумала, що нічого не втрачає, якщо зустрінеться з Юрою.
В першу ж зустріч Юра зізнався, що Соня йому дуже сподобалася і що тепер у нього серйозні наміри. Не сказати, що Соня закохалася в Юру, але зовнішність у нього була приємна. І вона вирішила зустрітися і придивитися.
На другий день Юра вже налагоджував у Соні будинку міжкімнатні двері, а через тиждень зробив їй пропозицію. Соня розгубилася від такої нахабності і місяць зволікала з відповіддю, потім погодилася, вирішивши, що не молоденька вже: раз попався серйозний чоловік, треба погоджуватися.
В Соніну квартиру Юра приїхав з однією валізою, сказавши, що все нажите залишив в колишніх родинах, а добро в новій сім’ї – справа наживна.
Перший тиждень спільного життя з Юрою пройшло спокійно. Соня боялася повірити своєму щастю, мабуть, інтуїція все-таки щось підказувала. Через пару тижнів почалися у Соні нещастя. Перший раз вона отримала образу від Юри, коли перед пранням вивернула кишені його штанів, щоб чого зайвого в машинка не закинути.
– Не смій по кишенях лазати! – крикнув новоспечений чоловік.
Потім він умовляв її – пробачити його нестриманість. Вночі помирилися. У найближчий вихідний Юра прийшов додому п’яний і впав прямо на порозі; Соня разом з дітьми перетягнула його в спальню. На ранок мимрив про якогось друга, з яким сталося нещастя. Соня пробачила.
Не минуло й тижня – знову п’яний. Соня намагалася поговорити з ним, але чоловік тільки накричав на Соню, дорікнув її в зайвому контролі. А через кілька днів Юрій пішов у запій. Соня плакала від того, що так помилилася, було соромно перед дітьми. До того ж пропала майже вся її зарплата. Коли витверезився, спробувала з’ясувати, куди поділися гроші. Юрій знову почав кричати на Соню і запропонував запитати у дітей:
– «Цуценят» своїх перевір, це вони у тебе гроші забрали, – сказав він зі злістю.
Від того що її дітей назвали «цуценятами», Соні стало важко дихати, вона запропонувала Юрію забратися з квартири; він тут же налетів на неї з кулаками.
Після сварки, Соня приїхала до Риммі Георгіївні зі скаргою на сина.
– Я тобі Юрочку передала в цілості й схоронності, – сказала свекруха, – він у мене хлопчик спокійний, ласкавий, а ти його до нервового зриву довела. Ти його не прописуєш в квартирі, ось він і злиться на тебе. Раз ви чоловік і дружина і живете під одним дахом, значить пропиши його, щоб світ в родині був.
Соня не стала більше нічого доводити і поїхала в поліцію писати заяву.
– Ну, що відразу в поліцію? – запитали її в черговій частині. – Може самі розберетеся.
Тоді Соня поїхала до своєї подруги і все їй розповіла. Разом вони приїхали до Соні додому і знову застали Юру до нестями п’яним. Разом з подругою Соня зібрала у валізу все речі Юрія, потім вони зв’язали йому руки і ноги, покликали сусідку з чоловіком і повантажили Юрія на заднє сидіння в машину подруги.
Так і привезли мужика на квартиру до його матері. Юру привели до дверей і подзвонили.
– Римма Георгіївна, – звернулася до неї Соня, – забирайте свого сина.
Свекруха кричала услід Соні, що напише на неї заяву за звіряче ставлення до її хлопчика.
У той же день Соня подала на розлучення.
Через місяць, оговтавшись від невдалого заміжжя, Соня пішла з дітьми в дитяче кафе, де все разом веселилися і фотографувалися. А ввечері вона виклала фотографії з дітьми на своїй сторінці в соцмережах. На всіх знімках з сином і донькою у неї була щира щаслива посмішка. Тихо підійшла донька і, обнявши Соню, сказала:
– Мамочко, ти не переживай, тебе обов’язково знайдеться хороший чоловік.
Після цих слів Соня не витримала і розплакалася. Але це були сльози не прикрості, а радості за своїх дітей.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
