Соню виховувала лише мама, тата дівчинка ніколи не бачила. Цей чоловік ніяк не хотів брати участь у житті дитини. І дівчинка росла з цим комплексом із дитинства. Це багато в чому вплинуло на її майбутнє житт

«На чужому нещасті – щастя не побудуєш» – говорить одне відоме прислів’я. Коли я її чую, я завжди згадую Соню – свою подругу дитинства та її історію.

З Сонею ми знайомі все життя, жили в сусідніх під’їздах, наші мами дружили. Вона була моєю найкращою та близькою подругою у дитинстві.

Соня – завжди була в центрі уваги та душею компанії. Звичайно, дорослішаючи, у мене трохи змінювався погляд на мою подругу.

За милою зовнішньою оболонкою іноді ховалася злість.

Соню виховувала лише мама, тата дівчинка ніколи не бачила. Цей чоловік ніяк не хотів брати участь у житті дитини. І дівчинка росла з цим комплексом із дитинства. Це багато в чому вплинуло на її майбутнє життя.

У старших класах Сонечка закохалася. З іншої школи перевівся до паралельного класу Вітя – звичайний хлопець.

Не знаю, чим він запал у душу Соні, але подруга просто завідувала. А Вітя з дівчиною не спілкувався і уникав її проявів уваги, а Соня страждала по ньому здалеку, і не один рік…

Ішов час. Ми закінчили школу. І Соня дуже рано вискочила заміж за чоловіка на 20 років старше. Її всі відмовляли від цього кроку, але дівчина вийшла заміж.

І через рік народила доньку. Буквально в перші місяці після народження дитини чоловік її залишив. І ось Соня – молоденька дівчина – одна з дитиною, як її мама, а такого життя дівчина боялася найбільше…

Вона вирішила, що буде щаслива – незважаючи ні на що. Вона вирішила звернути на себе увагу Віктора, того самого хлопця.

Вітя на той момент уже був одружений і в нього в сім’ї була маленька дитина. Але Соню не могло нічого зупинити. «Я не можу собі дозволити…» – твердила Соня – «Я одна з дитиною…»

Як вона знайшла Вітю – це окрема історія. Спочатку вона затягла його до себе, потім почала повільно, але правильно виводити його з сім’ї. Вітя чинив опір. Він щиро любив свою дружину та дитину і не поставився серйозно до цього роману.

Читайте також: Зателефонувала мені Іра, колишня дружина мого брата Антона. Почала зразу голосно говорити в трубку: – Вплинь на нього! Він мені грошей на дочку не дає! – Брат душі в дочці не сподівається, весь вільний час я з нею проводить, гуртками тягає, самостійно все оплачуючи

Але він просто не знав Соні. Щоправда, пішло в неї на це майже 7 років – тепер вони одружені. Соня щаслива і викладає у мережі щасливі фотографії сімейного життя. Дочка Соні кличе Віктора – тато…

Дружина Віті змушена розпочати нове життя. Вона виховує дитину, якось прийшовши до тями, після зради чоловіка.

Ось таке чуже щастя, яке потім стало своїм власним. Соня досягла свого, а чужий біль — це чужі проблеми, він щасливий і це головне…

Фото ілюстративне з вільних джерел.

You cannot copy content of this page