Сосиски дешеві з макаронами я на дні народження ще не їла! А це Олів’є??? Аж шкода, що 300 доларів подарували цим родичам.
Все відбувалося у моєї троюрідної сестри Оксани. Вона старша за мене на кілька років, живе в райцентрі за 40 кілометрів від міста.
Ми не так щоб дуже близько спілкувалися, але завжди на свята обмінювалися привітаннями, бачилися на родинних заходах, інколи перетиналися у справах.
І ось вона запросила мене на день народження. Додала:
— Ми так рідко бачимося, буде багато родичів, приходь, побалакаємо, проведемо час разом!
Окей, думаю, раз так кличе, значить, дійсно хоче бачити. Я купила подарунок — сертифікат у магазин побутової техніки на 300 доларів, адже знала, що вони планують оновити холодильник. Ще й квіти взяла, бо день народження все ж таки.
Ми з чоловіком і дитиною сіли в машину і вирушили на свято. Приїжджаємо. Дім великий, свіжий ремонт, новий диван у вітальні — видно, що гроші є.
Гостей дійсно багато, всі родичі, шум, сміх, все, як має бути. Я привітала Оксану, подарувала сертифікат, вона аж очі округлила, але одразу сховала у шафку і щось промимрила про «дякую, дуже щедро». Ну добре, думаю, головне – увага.
Сидимо, балакаємо, чекаємо на святковий стіл. І тут мама Оксани і її тітка виносять їжу.
Перше, що я побачила — велике блюдо макаронів. Зверху порізані варені сосиски. Без соусу, без зелені, просто макарони й кружальця сосисок.
Далі – тарілка з нарізаними дешевими ковбасними виробами, які навіть на вигляд були такими собі. Ще трохи хліба, банка солоних огірків і миска салату «Олів’є», який виглядав так, ніби його зробили дня три тому.
Я мовчки подивилася на це все, потім на чоловіка. Він теж був здивований, але мовчав.
— Оксано, а гаряче буде? — запитала одна з родичок.
— Так, звісно! — зраділа вона і винесла величезний казан з тими ж макаронами і сосисками.
Чесно, я ще такого не бачила. Люди на дні народження хоч щось стараються приготувати – курочку запекти, картоплю, навіть плов, але щоб так – бачу вперше.
Сиджу, їм ті макарони, запиваю компотом (бо навіть чаю не було!), і думаю: може, у людей якісь фінансові труднощі? Але ж ні! Дім хороший, техніка сучасна, собі Оксана з чоловіком новенький телефон купила, доньці останню модель планшета.
А на нормальну вечерю для гостей – ніякого бажання витратитися.
— Слухай, Оксано, а чому так скромно? — не витримала я.
— А що, нормально ж, — знизала вона плечима. — Головне ж не їжа, а компанія!
Я здивовано подивилася на неї.
— Так, але ти ж гостей запрошувала, не на посиденьки, а на день народження.
— Ну, ми ж не в ресторані, дома все по-простому, — відповіла вона.
Я більше нічого не сказала, бо зрозуміла: немає сенсу. Сиділа, доїдала ті макарони, і шкодувала про свої 300 доларів. Чоловік тільки зітхнув і глянув на мене — без слів було зрозуміло, що думає так само.
От скажіть, може, я перебільшую? Але мені здається, що якщо ти кличеш гостей, то якось маєш подумати і про пригощання. Чи я неправа?
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
