Мені 45 років, сестрі 55. Обидві заміжні, є діти. Живемо в різних країнах, я в україні з мамою, вона в Іспанії.Дружби між нами особливої немає, у сестри свої інтереси, подруги, захоплення. Тому спілкуємося рідко, справжніх щирості і розуміння немає.
Я і моя сім’я більше трьох років живемо у моєї мами, оскільки вік і здоров’я не дозволяє їй бути самій. У квартирі мама не хоче жити, тому що все життя прожила в будинку. І сад, город приносить її радість, навіть якщо вона просто квітку поллє.
Сестра ж спілкування з нами звела до мінімуму, дзвонить раз в 2-3 тижні, не цікавиться здоров’ям і життям нашої мами. Іноді просто грубить їй, тому що «Вона присвятила себе родині, онукам, а не співала в хорі, не ходила в гуртки».
Сестра домоглася багато чого в житті, на роботі. Живе в достатку, але якщо раз у кілька років Стефа приїжджає до мами, навіть не привезе їй пачку печива! А якщо що і купить, таке було один раз, то візьме з неї гроші, а я потім потім дізнаюся від мами. І ще неприємний момент в тому, що вона прописана в будинку мами, разом з сином. Але живе далеко.
Налаштована Стефа по бойовому. Цю тему ніхто не зачіпає. Я мовчу, бо буде конфлікт. Сьогодні я дізналася, що вона була в столиці кілька місяців тому, відвідала театр, погуляла по місту, у подруг в гостях побувала, завжди зайнята. А до рідної людини немає часу і бажання зателефонувати і прийти! Я сама їй зателефонувала і різко сказала, що так не ставляться до батьків і треба хоча б іноді відвідувати. На що почула командирські нотки, що вона не розуміє, про що я їй кажу, її ставлення до мами – це її точка зору і не треба нав’язувати чужу. Ти – це ти, мовляв, а я – це я.
Вже й не знаю, чи правильно я зробила, що подзвонила, хоча думаю, що правильно. Якщо їй потрібен будинок, то чому не допомагає? Хоч би грошину яку мамі на ліки переказала, безсовісна.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
