Спершу баба Рая мене насторожила. – Ой, шкода мені тебе. Я на свої очі бачила, як твій Захар обіймав Олену. А через декілька днів завітала сама свекруха. – Я знала про ці витівки сина, але чекала, думала, одумається. Ця Олена вже при надії. Вони планують разом жити. Та не хвилюйся, я для тебе дещо придумала.
Не всім так щастить у житті, щоб з першою любов’ю створити сім’ю та все життя прожити у радості та щасті. У мене теж було перше кохання, на ім’я Захар. Ми з Захаром почали зустрічатися, коли мені було лише 18, я закохалася в нього по вуха. Він ще й романтик ще той був. А коли мені було 19, я стала його дружиною. Ох, вже й пощастило мені, думала я. Так як у моїх батьків була маленька однокімнатна квартира в місті, а у батьків Захара великий будинок у селі, жити ми стали в селі.
Свекруха виявилася дуже приємною, доброю жінкою. З першого дня називала мене донькою, одразу зробила все, щоб не заважати нашому сімейному життю. Навіть поради давала лише тоді, коли я її питала. Там же у селі я й пішла працювати на пошту. У Захара теж робота була на хорошій фірмі. Життя йшло своїм шляхом. На другому році шлюбу я зрозуміла, що чекаю дитину, привела на світ сина, назвали Антоном. У нас було цілком звичайне сімейне життя, як час від часу до мене стали доходити різні чутки.
Мовляв, мій Захар з Оленою продавчинею шури-мури крутить. Я намагалася не зважати на це все. Ну які шури-мури, та ще й з Оленою. У всьому селі всі знають її репутацію, і охайний Захар ніколи б з нею не зв’язався. Але плітки почали приходити дедалі частіше. Якось до мене прийшла на роботу сусідка, баба Рая. І стала мало не плакати, мовляв, як їй мене шкода. Адже вона на власні очі бачила, як Захар обіймався з Оленою, ще й не раз. Радила мені забирати дитину та йти. Тому що такого чоловіка не варто триматися. Але й тоді я не вірила.
Якось увечері до мене прийшла свекруха, я заварила чай і ми почали з нею розмовляти. Та зізналася, що вже не перший рік знає про роман Захара та Олени, але мені нічого не говорила. Але зараз Олена чекає дитину, Захар хоче закінчити наші відносини. Ось і прийшла до мене, щоби поговорити. Тоді ж і запропонувала, щоб я поїхала на заробітки до її родички за кордон, а вона із сином буде. Що мені робити? Я погодилася, насправді це був найкращий із можливих варіантів. Захар почав жити з Оленою.
Минули роки, я все також живу та працюю за кордоном, син вступив до університету, навчається. Що стосується колишнього чоловіка, з Оленою вони дуже швидко розійшлися, дитина виявилася не від нього. Олена й сама не знала від кого. Наразі чоловік колишній погано себе почуває, але вирішив справити ювілей, запросив і мене. Я, якщо чесно, не дуже хочу туди їхати. Тільки син дуже просить. Мабуть, доведеться їхати.
Фото ілюстративне
