fbpx

Спершу почала помічати, як він затримується на роботі, крутить у руках телефон постійно. Потім почав відповідати на дзвінки на балконі. Загалом, все стандартно

Може мене хтось і засудить за такі методи, але думаю, що як жінка я маю рацію у своєму вчинку. Рівноправність це важлива, і мені вдалося вкотре довести це перед невірним чоловіком.

Почалося все банально, про це й казати не варто.

Спершу почала помічати, як він затримується на роботі, крутить у руках телефон постійно. Потім почав відповідати на дзвінки на балконі. Загалом, все стандартно.

Але те, що було потім, досі мене тішить, хоча пройшов уже не один рік.

Напружена атмосфера наростала і я вже відчувала, що ось-ось має статися та сама головна розмова.

І стався він, як зараз пам’ятаю у суботу ввечері.

Іван довго ходив, м’явся по квартирі, а потім нарешті оголосив…

– Ір, коротше… давай поговоримо.

– Коротше давай – знизала плечима я – Хоча мені і так уже все зрозуміло.

– Ну тим простіше… – важко зітхнув він. – Давай тоді все вирішимо відразу. Налаштований, я серйозно.

– Та я вже давно готова – кивнула я. – Ти як, тимчасово йдеш, чи зовсім? З розлученням?

— З розлученням – сідаючи поряд, відповів Іван.

Ну чудово, тоді я зараз речі сина речі зберу, і можете йти.

Тут треба було бачити його обличчя.

Повільно обернувся до мене, подивився і каже.

— У якому сенсі речі сина збереш?!

– У прямому – як ні в чому не бувало відповіла я – Любов зі мною залишиться, а сина з собою візьми. Йому батько потрібний обов’язково. Ти ж добрий тато?

– Ееее – тільки і зміг сказати він – Діти зазвичай з мамою залишаються. У тебе що взагалі совісті нема? Як я взагалі міг з тобою прожити стільки часу, він схопився за голову.

– А що такого? Чому я маю двох виховувати, а ти зі своєю куркою веселитися? Ти ж там життя пішов налагоджувати сімейне? Ось вважай, що дитина у вас уже буде! Півсправи зроблено!

— Та ти що несеш таке?

Іван схопився з дивана і почав дзвонити коханці.

– Ти прикинь! Говорить він у телефон – Вона каже, щоб я сина з собою взяв!

Сиджу на дивані посміююсь. Чекаю, чим справа закінчиться.

І вони посварилися телефоном, потім він до неї поїхав, умовляти її мабуть сина нашого виховувати.

Та йому відмовила. Він повернувся похмурий, намагався зі мною помиритись.

Та тільки він мені тепер не потрібний. А сина, віддавати йому я й не збиралася.

Нехай іде, куди хоче. Мені все одно.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.

You cannot copy content of this page