Спершу свекруха бідкалася, що ми їй онуків не даруємо. Тепер в нас їх троє, і знову недогода, бо бачте, я дітей на світ привела, а працювати не хочу. – Та моєму сину дуже важко. Троє дітей треба взути, вдіти, ще й ти час від часу якісь обновки хочеш. Йди хоч на себе зароби. – Я думала, хто, як не вона, повинна мене зрозуміти, що дома я наробляюсь куди більше. Але це не про мою свекруху

Спершу свекруха бідкалася, що ми їй онуків не даруємо. Тепер в нас їх троє, і знову недогода, бо бачте, я дітей на світ привела, а працювати не хочу. – Та моєму сину дуже важко. Троє дітей треба взути, вдіти, ще й ти час від часу якісь обновки хочеш. Йди хоч на себе зароби. – Я думала, хто, як не вона, повинна мене зрозуміти, що дома я наробляюсь куди більше. Але це не про мою свекруху.

Моя свекруха сильно ображає мене, як особистість. Спочатку коли Мирослав взяв мене за жінку, то і жити ми пішли в його будинок.

Де жили ще мій свекор і свекруха. Я, як і чоловік, працювала на роботі, у свій вихідний допомагала поратись по господарству, на городі. Тай так наче все добре було.

Десь років три у нас не було діток. Свекруха все бурчала, що коли ви вже мені нарешті внука подаруєте, поки молода хотіла би ще поняньчитись. Наче не розуміла, що у нас не виходило з цією справою.

Та вже років через три, на світ з’явилась наша донечка Анастасійка, а через рік і синочок Андрійко.

Нашому щастю не було меж. Ми були щасливі і дякували Богу, за дар бути батьками для своїх діток. Я пішла у декретну відпустку і займалась вихованням дітей.

Через три роки після народження сина на світ з’явилась ще одна крихітка, наша донечка Вікторія. Чоловік перевівся на більш оплачувану роботу, а мені велів пильнувати дітей.

Наче все у нас і добре. Фінансово ми даємо собі раду. Щасливі, що маємо таких здорових і красивих діток. Звісно що багато приємних клопотів біля них, та мені це приємно, адже я мама і сильно люблю своїх діточок.

Та моя свекруха постійно дорікає мені, що я обставилася дітьми і сама нічого не роблю, а її син важко працює, щоб нас забезпечити.

Читайте також: Я коли ту Марину побачила, то відразу ж звернула увагу на лялькове обличчя. Ні зморшечки, ні прищичка. Моя дочка виглядає більш природньо. Живе син з невісткою на орендованій квартирі. Про те, що в хаті бардак, я вже мовчу. Дивує мене інше. Коли Марина вперше збільшила губи я нічого не сказала і змирилася з тою забаганкою. Але після останньої зустрічі з ними я зрозуміла, що це не останнє її бажання “удосконалитися”. Та то вареники будуть. Де тільки її мама дивиться?

Такі розмови від неї мені вкрай не приємні, адже вона жінка і мама і як ніхто інший має розуміти, скільки сил і праці вкладати потрібно в діточок щодня.

А це і приготування їжі, і прання і прасування, прибирання в хаті, а ще з дітьми погуляти потрібно. Іноді буває, засинаю, тільки голову до подушки прикладу.

Та як маю їй пояснити, що теж важко працюю за ради нас і наших дітей?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!