fbpx

Спочатку ми з чоловіком домовилися, що поживемо два-три роки для себе, а потім вже будемо планувати народження дитини. Замість розлучення я пішла на хитрість і через місяць оголосила, що при надії. Зараз я самотня мама з однорічним сином, якого батько не бачив жодного разу. Недавно він прибіг

Спочатку ми з чоловіком Максимом домовилися, що поживемо два-три роки для себе, а потім вже будемо планувати народження дитини.

Але минуло п’ять років, і чоловік настільки звик до комфорту і до того, що вся увага йому, що можна поїхати, куди завгодно, заробляти і витрачати тільки на себе, що про дитину навіть чути не хотів.

Я ніколи не думала, що Максим такий егоїст. А я мріяла про материнство! Коли я говорила, що у нас неповноцінна сім’я без дітей, він тільки відмахувався. А подруга мені якось сказала, що я даремно витрачаю з ним часі свою молодість, що потрібно будувати з кимось іншим нормальну сім’ю, поки ще молода.

Та розлучатися з Максимом я не хотіла, люблю чоловіка, та й не такий вже молодий вік у мене – 29 років.

Мама ж мені сказала, що чоловік мене просто не любить, тому й не хоче дитину від мене. Але замість розлучення я пішла на хитрість і через місяць оголосила, що при надії.

Чоловік, коли Макс почу новину, заявив, що він мене попереджав: йому ця дитина не потрібна, і якщо я вирішу народити, він подасть на розлучення.

Я була впевнена, що він мене просто лякає.

Звичайно, я його не послухала, але через два місяці Макс дійсно пішов від мене, а потім ми офіційно оформили розлучення. Я з усіх сил намагалася тримати себе в руках, щоб не нашкодити майбутньому малюкові, але у мене це слабо виходило.

І ось зараз я самотня мама з однорічним сином, якого батько не бачив жодного разу. Я щаслива, що у мене є синочок, ні про що не шкодую, хоч і важко. Я мати-одиначка, на аліменти не подавала.

Недавно прибіг Макс, просить мене, щоб я дозволяла бачитися з сином, приходити до нього. Але я вигнала колишнього чоловіка. Тоді я вважала, що це правильно, але ось тепер весь час думаю: можливо, варто дозволити йому спілкуватися з Богданом, адже хлопчику потрібне чоловіче спілкування? А раптом Макс змінився, і у нас ще може бути спільне майбутнє?.. Чи люди не міняються і він завжди буде таким егоїстом?..

Можливо, я ще зустріну своє щастя, коли Богданчик трохи підросте, адже зараз весь час і всі сили я витрачаю на дитину… Чи все ж таки моя доля – батько мого сина?

Автор: Вікторія

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page