Прочитала тут днями я історію про жінку і корівку. Як вона дочку вибачити не може і все за корівкою тужить… А у нас в селі – інша історія. Теж захотілося розповісти.
Є у нас в селі дідусь Степан Петрович. Йому вже під 80. Овдовів дідусь, діти дорослі, в місто перебралися. І його хотіли забрати, але старенький відмовився. Сказав, що нікуди від своєї Василинки не поїде, буде тут, вдома, свого часу чекати.
Степан Петрович – знатний бджоляр, його мед на весь наш район славиться, вуликів 30 дід тримає. А ще господарство: птицю, коня. І сам з усім тим справляється. І не тільки з цим.
Років чотири тому Степан Петрович почав будувати у себе у дворі, ближче до городу, де місце було, великий хлів.
Спочатку всі в селі пальцем біля скроні крутили, не могли второпати, навіщо дід Степан, відомий на весь район бджоляр, той хлів величезний у дворі городить?
А потім, як зрозуміли, низько вклонилися діду…
Коли спитали в нього односельці, навіщо це йому, Степан Пепетрович відповів:
– Я так з дитинства за тими корівками-годувальницями наплакався… Годувала-годувала, наче рідна була, а потім, коли стара стала, – здали, як річ непотрібну… А воно ж жива істота! А як вони кінець відчувають… Плачуть… Та тоді це обов’язково було – здавати корівок. А тепер і ні, але кому старенька нахлібниця у господарстві потрібна?..
І ось тепер, хто до своїх корівок дуже звикне і жаліє їх, а вони постаріють – ведуть до діда Степана, для цього він хлів великий і побудував, і там таку худобу, що йому приводять, просто так до її кінця тримає, доглядає, годує… Завжди у нього три-чотири корівоньки такі на утриманні і навіть один кінь зараз є. Вийшло, що відкрив наш дідусь Степан будинок перестарілих для худоби у себе на подвір’ї. В прекрасних умовах тримає тварин, в теплі, в чистоті, нагодованих.
А люди йому, колишні господарі тих корів, то і молочко, то сальце несуть, то картопельку, хоч дідусь нічого ні в кого не просить. Вдячні люди, що там казати.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
