Сподіваюся, що мій син все-таки від чоловіка. Хоча я давно переконала себе в тому, що моя дитина – від чоловіка. А все почалося з того, що ми з чоловіком таким чином вирішили оживити згасаючі почуття. Та відродив їх у мені не чоловік, а коханець…
Я давно переконала себе в тому, що моя дитина – від чоловіка. Все почалося з того, що ми з чоловіком вирішили завести другу дитину. А якщо точніше, ми хотіли вирівняти, зцілити тріщину у відносинах.
До цього ми намагалися врятувати, оживити почуття по-іншому: у відпустку удвох їздили, експериментували, до психолога ходили – нічого не допомагало. Холодок був між нами такий, що мороз по шкірі бігав. Ось комусь з нас і спало на думку, що малюк все виправить.
Ми стали пробувати. Місяць, другий, півроку – не виходить. Пішли по лікарях. Обидва здорові, проблем не повинно бути. Чоловік став мене звинувачувати. Сварки почалися спекотніші від колишніх. Не могли разом спати на одному ліжку, до такого дійшло. Чоловіка постійно не було вдома, тікав, їхав кудись.
Щоб заповнити мої самотні вечори, я ходила на виставки або в кіно. На одному з таких виходів я і познайомилася з Миколою. Він молодший за мене. Тихий, ввічливий, гарний. Я майже відразу вирішила, що пересплю з ним, тому що мені лестила його увага і захопленість. Це так окриляє нас, жінок – увага привабливого чоловіка. Що ще потрібно жінці, яка давно не відчувала себе коханою?
Я не приховувала від нього, що заміжня. Ми зустрілися кілька разів, нам обом сподобалося, наші побачення стали регулярними. Я вважала, що все це заради здоров’я. До того ж, Микола мене розважав розмовами, робив недорогі подарунки, говорив компліменти.
Чоловік ні про що не здогадувався, бо ще до появи у мене коханця між нами тимчасово встановилися сусідські відносини. Десь через рік після появи у мене Миколи наше з чоловіком взаємне роздратування вляглося, ми почали частіше обговорювати побутові питання, сходили якось в кафе, з’їздили на вихідні за місто.
І я подивилася на нього тим поглядом, яким дивилася раніше… Він чудова людина, нас багато що пов’язує, я відчуваю себе захищеною поруч з ним. Одним словом, вирішила я порвати з коханцем, поки не пізно. Але Микола відмови не прийняв, і далі почалося казна що. Він почав дзвонити, писати, зустрічати мене з роботи, влаштовувати на вулиці сцени ревнощів… Він навіть погрожував про все розповісти чоловікові, але якось вчасно здогадався, що цим він мене точно не поверне.
Я в той період відчувала постійно тривогу, переживала, що мій обман розкриється. А моя любов до чоловіка тим часом досягла тієї сили, якої, напевно, не було і на початку нашого роману. Зараз я розумію, що це було дурістю, але я вирішила, що якщо раптом виявиться, що я чекаю дитину, то Микола, який впевнено і активно будував кар’єру, відразу від мене відвернеться.
З чоловіком у нас відновилося сімейне життя. Я кожен місяць чекала, що ось-ось відчую в собі життя. Але знову нічого. В черговий раз, коли я зрозуміла, що не вийшло, у мене стався зрив, я випила і поїхала до Миколи.
Він був радий і одночасно здивований. Через два тижні – затримка. Замість радості я була дуже розгублена.
Від кого дитина – незрозуміло. Після декількох не простих днів прийняла рішення народжувати. Чоловік, ясна річ, вважав, що це його дитина. Микола дотримувався тієї ж думки. А я з упевненістю не могла сказати ні того, ні іншого. Тому пора очікування видалася весела: коханець наполягав на розлученні, чоловік скрізь мене супроводжував, а я ціною мільйонів нервових клітин намагалася не допустити того, щоб чоловіки перетнулися в часі і просторі.
Коли Микола в черговий раз наполягав на тому, щоб я сказала правду чоловікові, я симулювала істерику, вимагала викликати швидку і говорила, що зі мною зараз щось станеться.
Микола тоді сильно злякався і відстав «заради здоров’я свого малюка».
Після народження мого хлопчика ситуація не прояснилася. Чоловік і коханець трохи схожі, один і той самий типаж. Тому сказати точно, в кого пішов син, я досі не можу. Зробити генетичний тест? Для моєї родини це дороге рішення, такі гроші з нізвідки не з’являться (а я все ще в декретній відпустці). Та й не хочеться, щоб чоловік якось дізнався, що дитина не його… Микола не з’являвся десь півтора року з моменту тієї моєї симуляції, а потім захотів подивитися на сина. Підловив мене на дитячому майданчику.
Як він був радий і захоплений! Сказати йому, що син не від нього, у мене язик не повернувся, тому що я сама не впевнена. Але коли я повернулася додому, то стала будувати план, як би виїхати з нашого міста. Але не довелося цього робити, тому що Микола сам прийняв рішення переїхати в іншу область. І я, напевно, вперше зітхнула вільно за останні чотири роки з моменту знайомства з Миколою. Сподіваюся, він ніколи нас не знайде. Згодом ми продали квартиру і змінили адресу. Я щаслива! Так, я вчинила не чесно, зате переосмислила все і зрозуміла, хто мені дорогий насправді.
Як вважаєте, варто коли-небудь розповісти чоловікові правду?
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
