Я сиджу за столом. Справа – гора білизни не прасована, зліва – стопка, по якій встигла пройтися праска. На дивані лежить шматок піци. У тарілці з персиками – втомлена шинка. М’ята футболка. На підлозі машини, машинки, машинки. Близько телевізора – балакучий хом’як без батарейок. Покривало з дивана бежево-сірою купою лежить на подушці. Поруч печиво, крихти шоколаду. У спальні – одяг, наволочки, сумне простирадло, і машинки, машинки, машинки…
Син наливає воду в повітряну кульку, приносить в вітальню і виливає в дитяче яскраво-жовте відро. Там плавають пластмасові рибки, зубочистки і піца. До них пірнає кругле печиво з шоколадом і персик на паличці.
Навколо мене – хаос, а я думаю про слова, які написала б тим, хто залишиться жити після мене. І про сенс життя, і про безглуздість себе.
Син заліз на коліна, переліз на спину. Перемикає кнопки праски, водить нею по рушнику.
Відчуваю себе персонажем з книги «Жінка в пісках» Кобо Абе. Там чоловік мав очищати від піску яму, біля якої стояв будинок. Не будеш розгрібати пісок – він стане сильнішим за тебе, засипле, зрівняє, знищити. І доводитися головному герою кожен день махати лопатою, щоб одного разу звикнути і не захотіти піти.
Я теж в ямі. Навколо машинки, білизна, одяг, посуд. Я прибираю, син розкидає. Я мию підлогу, він кидає на неї масло. Я застилаю чисту білизну, син знімає наволочки і витирає об них ніс. Я перу футболки, він їх бруднить.
Ящики з комода висунуті, холодильник відкритий, стіни розмальовані. Літають пляжні лопатки, кубики лего, вертоліт, солдатики, сумний їжачок.
Я думаю, для чого і навіщо, чому і наскільки? Мені щось намагаються довести, показати, навчити?
Пінопласт білими шматочками посміхається на підлозі, зі столу впало яблуко.
Я не хочу щодня розгрібати пісок, щоб жити. Не хочу сидіти в ямі. Я розучилася думати про себе, я не пам’ятаю, коли була наодинці з собою. Я ставлю машинки до стіни, вони роз’їжджаються. Я мию посуд, він брудної купою збирається в мийці. Я готую їжу, яка зникає, вимітаю пісок, а він знову тут. Залітає у вікна, сиплеться зі стелі, вивалюється з шафи.
Я жінка, але я не хочу прірву в пісках. Як ви з неї вибираєтеся?..
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
