У мене погані взаємини з невісткою, але я нічого недоброго їй не зробила.
Якось вийшло, що ми з Веронікою майже не розмовляємо. Справа в тому, що мій син живе в її квартирі. У мене є будинок в передмісті, він записаний на мене, але я там не живу, а будинок треба ремонтувати і доводити до розуму – газ провести і все таке.
Син Роман каже, що у дружини він на правах гостя, навіть речі свої там у неї зберігати не можна, вони порушують гармонію простору її та її студентки-дочки. Значить, треба облаштувати будинок. Але вона заборонила йому щось там робити, поки я не перепишу володіння на нього.
Тобто допомогти так він не може, буде сварка у них, а жити у неї можна тільки на пташиних правах. Дружина вимагає від мого сина тиснути на мене здалеку, безпосередньо він не може, оскільки любить мене. І з нею сваритися не хоче – її любить теж.
Якщо я перепишу на нього володіння, то здається, шлях в цей будинок для мене буде закритий, і взагалі, вона умовить його продати все, і ми опинимося без майна.
Вероніка переконує мого сина, що я можу все заповідати його дитині від першого шлюбу, я з нею підтримую контакт. Тому нехай він не допомагає мені. Але Роман у мене єдиний і він мій спадкоємець.
Я хотіла поговорити з нею, але прийти до них не можу, не запрошують, можна тільки на вулиці і прийме вона мене в штики, після того, як їй сказали подруги, що я незадоволена тим, скільки вона поїла, коли проводжали в останню путь мого чоловіка.
Просто з поваги до цієї жінки, яку любить мій син, я повинна і хочу зрозуміти, що відбувається.
У мене по всій цій ситуації враження, якщо всьому причина скупості невістки, то вийде, як у зайчика з лисицею – пусти лисицю пожити, а потім пішов, зайчику, геть.
А якщо причина не в жадібності, то в чому?
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
