fbpx
життєві історії
Старенька мати мого чоловіка скоро залишиться зовсім сама. Я люблю свою свекруху і хочу забезпечити їй спокійну старість. Зараз за Людмилою Василівною наглядає її рідна сестра. Та Галина Василівна має дітей за кордоном і надумала переїхати до них. Людмила Василівна з теплотою мене прийняла до їхньої родини. Свекруха допомагала мені доглядати Алісу. Але моя дочка категорично не хоче бачити свою стареньку бабусю під одним з нами дахом – відлякуватиме друзів Аліси

Старенька мати мого чоловіка скоро залишиться зовсім сама. Я люблю свою свекруху і хочу забезпечити їй спокійну старість. Соцпрацівники та доглядальниці — це не варіант, не можна так з літніми батьками чинити.

Зараз за Людмилою Василівною наглядає її рідна сестра. Та Галина Василівна має дітей за кордоном і надумала переїхати до них. Нещодавно вона повідомила нам, що більше не зможе жити із сестрою, бо вона перебирається до дітей.

Ну і мій чоловік після цього почав наполягати на тому, щоб ми забрали свекруху до нас.

Я ніколи не була проти того, щоб Людмила Василівна залишилась у нас. Сім’я у нас невелика: я, чоловік та дочка-підліток. Труднощів я ніяких не боюся через переїзд свекрухи. Я чудово розумію, що свою маму теж хотіла б підтримати, і ніхто, крім дітей, цього не зробить.

Я пам’ятаю, як Людмила Василівна з теплотою мене прийняла до їхньої родини. Свекруха допомагала мені доглядати Алісу. З пелюшок моя дитина завжди була гарно одягнена в м’які в’язані речі – мама чоловіка рідко випускала з рук спиці. Я знаю, як доглядати літніх людей, бо колись підробляла санітаркою.

А проблема в тому, що моя дочка категорично не хоче бачити стареньку бабусю в нашому домі. Аліса пояснює, каже, що у квартирі постійно буде неприємний запах і що Людмила Василівна відлякуватиме друзів Аліси.

Кімнати у нас три: вітальня та дві спальні. Ми вже збиралися самі селитися у вітальні та поселити свекруху в нашій спальні, але Аліса почала обурюватись.

Визнаю, ми доньку розбалували, тепер на додачу до поганого виховання додався підлітковий вік. Все стало так складно.

Останні десять років Людмила Василівна жила заради онуки. Завжди намагалася готувати смаколики для неї, доки сама на ногах могла стояти. А тепер внучці неприємно перебувати під одним дахом із рідною бабусею.

Кілька разів я просила Алісу занести бабусі продукти і сходити в аптеку, і щоразу дочка морщилася, наче лимон проковтнула. Ніби не розуміє, що вона сама колись буде старенькою та безпорадною. У Аліси немає жодної краплі співчуття. Вона сказала, що якщо бабуся Люда переїде до нас, то Аліса піде з дому.

Чоловікові набридла така поведінка, і він перевіз деякі речі Людмили Василівни до нас додому. Аліса того ж дня пішла жити до подруги. Щоправда, коли дочка дізналася, що бабуся переїде лише за місяць, то повернулася додому.

Я розгублена, засмучена і не знаю, як правильно вчинити. Хочу щоб усім було добре. А чоловік ображається на дочку та на мене, що я їй потураю. Ігор каже, що сам з’їде до мами, якщо ми так поводитимемося.

Я вже почала сумніватися, що варто перевозити Людмилу Василівну до нас. До цього я кілька років готувалася до її переїзду. Все до цього йшло поступово. Тепер треба зробити вибір. Але який?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.