fbpx

– Старша сестра, якій на той момент було 20 років, оформила опіку на себе, а потім сказала, що нібито для поліпшення житлових умов нашу двушку треба продати, а натомість її візьмемо трикімнатну. Треба було лише моя згода. Я в цьому тоді не розбиралася та й зараз погано з цим у мене. Підмахнула там, де їй треба було. І правда – переїхали в трикімнатну, та колишня краще була квартира, але зате сестра стала повністю володарем цієї трійки в яку переїхали. Потім сестра знайшла собі чоловіка, вони з ним стали жити у великій кімнаті, а потім я мабуть їм стала заважати. Почали мене виживати, під різними приводами: «Ти дивись, уже доросла майже – 16 років, на роботу треба влаштовуватися – житло знімати. Давай влаштовуйся, а на перші три місяці оренди квартири ми тобі грошей дамо»

– Я вже втомилася так жити, – жаліється дев’ятнадцятирічна Настя зі сльозами на очах, – ніхто про мене не подбає: батько покинув нашу сім’ю, коли мені було три рочки, а мати не стало ледь мені виповнилося 12 років.

– Як же ти весь цей час так була? – здивувалася я, – в дитячий будинок адже в такому випадку віддають.

– Старша сестра, якій на той момент було 20 років, оформила опіку на себе, а потім сказала, що нібито для поліпшення житлових умов нашу двушку треба продати, а натомість її візьмемо трикімнатну. Треба було лише моя згода. Я в цьому тоді не розбиралася та й зараз погано з цим у мене. Підмахнула там, де їй треба було. І правда – переїхали в трикімнатну, тільки в хрущовці. Та колишня краще була квартира, але зате сестра стала повністю володарем цієї трійки в яку переїхали.

– Ну ти ж з нею і жила?

– Якийсь час так. Потім сестра знайшла собі чоловіка, вони з ним стали жити у великій кімнаті, а потім я мабуть їм стала заважати – ходила бачте то в туалет, то на кухню. Почали мене виживати, під різними приводами: «Ти дивись, уже доросла майже – 16 років, на роботу треба влаштовуватися – житло знімати. Давай влаштовуйся, а на перші три місяці оренди квартири ми тобі грошей дамо».

…Так ось і вижили мене. Пішла я спочатку в фастфуд працювати – ох і важко там доводилося… Коли гроші, які дала мені сестра, закінчилися, мені довелося частку зарплати віддавати за невелику кімнатку, яку я знімала. Грошей практично ні на що не вистачало – навіть на харчування толком, добре там годували безкоштовно.

– Зараз ти там же працюєш?

– Ні, я втомилася там працювати, – зітхнула Настя, – влаштувалася кур’єром, розвозити треба папірці по різних інстанціях. Зараз хоча б грошей під зав’язку, але вистачає. Їздити правда теж втомлюєшся, але це не зрівняється з роботою на роздачі фастфуду. Сіла в метро – включила музику в навушниках і вперед… А взагалі у мене є велике бажання – спробувати вступити до педагогічного, або хоча б в коледж на вихователя в дитячому саду. Мені це до душі… А так виживати безцільно я втомилася…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page