Стас швиденько погодився на мою пропозицію. Нас нічого не тримало разом, про якість почуття не було й мови. Вже через деякий час я в’їхала в свою квартиру. Як сьогодні пам’ятаю, в руках у мене був один чемодан. Крок за кроком я зробила в ній ремонт, купила нові меблі. Наші діти вже дорослі, і думаю, вони зрозуміють, що так нам обом буде тільки краще. Я була заміжня цілих 33 роки, з мене годі.
Я була завжди гарною, турботливою матір’ю, м’якою і без шкідливих звичок… Мої діти завжди довіряли мені. У мене їх троє: два хлопчика і дочка. Останнього сина я привела на світ в 37 років з великою різницею зі старшими дітьми. Звісно, все життя працювала, але на себе якось мало витрачалася – більше для дітей та в будинок, для затишку. Нікуди не їздила, ніде не була, а хотілося.
До заміжжя я завжди у відпустку кудись їхала. І чоловік начебто за всіма мірками був непоганий: без шкідливих звичок, все в дім, але ставився до мене погано. Коли мені виповнилося 55, діти вже всі встали на свої ноги, і я зрозуміла, що не хочу більше так жити…
У Стаса дороге хобі – полювання: три дорогі собаки, багато різної “стрілялки”, намети-рації, а я не можу собі кішку вдома дозволити, Стас їх не любить… І багато чого він не любить з того, що я люблю.
У вересні (це було 6 років тому) я вийшла на пенсію (але продовжую працювати там же і тепер) і відразу запропонувала йому розлучитися, з однією умовою – я залишаю йому гараж, автівку, дачу, все в будинку і всіх його собак в обмін на двокімнатну квартиру для мене. Стас погодився, бо на той час відносини вже майже зникли, дітей вдома не було, а особисто для нього мені нічого вже не хотілося робити. І ось в листопаді я переїхала в свою квартиру. З однією валізою… в порожні стіни… Я так була щаслива! Почала поступово робити ремонт: сантехніку поміняла, вікна, двері і так далі.
Розлучені ми вже 6 років, і тепер я щороку їжджу на море, ходжу на концерти, їжджу на різні екскурсії в інші міста. Я завела собі двох кішок-сфінксів. Я прекрасно спілкуюся зі своїми дітьми. У мене зараз такий спокій в душі, я думаю, що настав найкомфортніший період в моєму житті і я нічого не хочу міняти. Я не хочу більше заміж – я була там 33 роки… Мені у вересні буде 61 рік. Історія ця – справжня, і я сподіваюся що проживу я в цьому стані ще довго і довго…
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
