Стас зателефонував і попросив, щоб я зустрілася і подружилася з його новим коханням. Як би мені не було важко це зробити, та я погодилася. Наша зустріч відбулась в кав’ярні недалеко від мого будинку. Сам Стас був поруч, але всередину до нас не заходив. Мій цікавий стан вже був помітний, і Олена одразу ж взялась до виправдовування. – Вибач! Я не знала, що ти при надії.
З чоловіком нас звели батьки. І довго не думаючи ми почали зустрічатися. Стас одразу ж не був, як усі чоловіки. Він не дарував квіти, подарунки, навіть не признавався в своїх почуттях. Але я розуміла, що не всі чоловіки однакові у цих питаннях. Я вірила, що він любить вчинками, а не словами.
Я ніколи не була красунею, а Стас з ніжністю до мене ставився. Цього мені хватало. Він чекав, коли я здам іспити, щоб до нього переїхати, пропонував мені перевестися на навчання в його місто. Я, якщо чесно, довго сумнівалася. Склала іспити, поїхала на пару тижнів до батьків, за цей час він перевіз всі речі з орендованої квартири до себе, від батьків я переїхала жити до нього.
А вже через деякий час я зрозуміла, що чекаю дитину. Я була на сьомому небі від щастя, повідомила йому. Стас теж був щасливий, але особливих емоцій не проявив.
Навіть в такі важливі для нас моменти, він, як і колись, ніколи не говорив, що любить мене. Жили ми добре, поки він не став десь затримуватися часто. Декілька ночей не ночував вдома. Я сильно хвилювалася. І через пару місяців він повідомляє мені, що зустрів ту єдину і кохану. У неї троє дітей від попереднього шлюбу. У нас з ним перша дитина буде. На цей момент я була на шостому місяці.
Він переїхав до цієї жінки, а мене залишив жити в його квартирі. Обіцяв приїжджати і допомагати по можливості. Я хотіла йому щастя, хоч це все давалось мені дуже важко. Потім вирішила з ним обговорити всі моменти стосовно мене і дитини, обіцяв визнати батьківство і дати їй своє прізвище, робити спільні світлини, щоб в пам’яті дитини ми обидва були найкращими, незважаючи на обставини, що склалися.
Навіть після всього, що сталося, люблю я його всією душею. Стас хотів, щоб я зустрілася з його коханою, щоб вона не ревнувала, коли він приходить до мене, словом, йому буде так спокійніше. Я місяць наважувалася на це.
Зустрілися з нею в кафе, він мабуть трохи боявся, тому був неподалік. Моя умова була, щоб говорити з нею наодинці. Вона почала з виправдань, що спершу не знала, що у нього є жінка, ще й при надії. А потім Стас признався, що з дружиною не підходить характерами. І він все одно пішов би від мене, але допомагаючи з дитиною.
Тому вона вирішила дати собі і йому шанс бути нарешті щасливими. Я питала про все, що приходило мені в голову, звичайно попередньо я знала теми, яких хотіла торкнутися. Було важко слухати, що залишив би мене все одно. Але я це знала, знала з самого початку, відчувала, що колись це станеться.
Його батьки на моїй стороні і не хочуть для нього іншу, але і переживають за нього. З любові до Стаса і до них я не хочу лаятися, нерви псувати під час цікавого стану мені теж не хочеться. Хочеться просто бачити його. І ось так опускаюся тепер до рівня коханки. До мене ще не прийшло розуміння, що Стас не мій. Мені здається, що він просто у відрядженні і скоро повернеться.
Подруги мені кажуть, що довго він з цією Оленою не буде. Знаю, до мене не повернеться, але все одно маю надію. Зараз мені важливо бачити його і щоб він брав участь у вихованні нашої спільної дитини.
Можливо, Стас знайшов своє щастя. Мені навіть хотілося б допомогти йому знайти підхід до її дітлахів. Багато хто може сказати, що я ненормальна, заперечувати не буду. Як би не було важко, не бачу сенсу в боротьбі за того, хто кілька разів зраджував, і не лише мене.
Надіюсь, що Боженька допоможе пережити ці важкі для нас з дитинкою часи. І я також буду щасливою і коханою!
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
