Син одружився. Усі раді були. Але стосунки з тещею у Максима не склалися. Стандартна ситуація. Описувати подробиці нема сенсу, багато хто через це проходили. Щоб зрозуміти, треба жити поруч з ними і все це бачити та чути. Двома словами не опишеш. Але мені цікаво, як нормальний чоловік повинен реагувати на слова тещі дочці:
“Ти зі мною на базар підеш чи зі своїм невдахою?” (це про мого сина)
“Це сім’я скнар, шевців, які нічого не досягли.” (це про нашу родину)
“Твоя мати на опудало схожа.” (це про мене)
І це сота частка того, що каже. Неможливо повторити все. Невістка ловить кожле слово мами. Нічого не хоче чути. При цьому моя родина дуже шанована. Батько військовий. Свого часу об’їздили весь Союз. Усі з вищою освітою.
І завжди нашу сім’ю вважали прикладом для наслідування. Сестра вдочерила дівчинку з будинку малюка, жили всіляко в одній квартирі та ладнали, допомагали один одному.
Я завжди хотіла нормальних стосунків і з невісткою та з її рідними. Але вони чомусь злі на весь світ та людей, що їх оточують. Поки що від людей їм щось потрібне – повага. Щойно їм відмовили – усі, всі погані.
Син давно б і розлучився, але дитина. Вони ж виховують Лесика такого самого, як самі. Онука налаштовують проти батька та проти мене.
Намагаюся поговорити зі сватами – у відповідь одні претензії. А по суті, у невістки одні вимоги та висловлювання: «Дай грошей, ти мені ніхто, моя сім’я – це мама», яка завжди має рацію та інше.
Поїхати мені нема куди, мій дім у небезпеці. Намагаюся мовчати, не втручатися. Теж погано. Чому мовчиш? Значить, зачаїла щось.
Вдома чоловік під бомбардуванням. Душа болить. Виїхати чоловік поки що не може.
Невже на сьомому десятку заслужила на таке? У тридцять років ми з чоловіком вже самі матеріально та фізично допомагали свекрусі та моїм батькам. Світла їм пам’ять. Але тепер за що? Вибачте за емоції, накипіло.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото – Ibilingua.com.