fbpx

Сума на одній з карток – ну дуже значна, 500 тисяч гривень! Сказати, що я була у ступорі – нічого не сказати. – А що тут такого? – сказала мені мама чоловіка Олена Петрівна. – Це я порадила Ростикові мати ще одну картку і окремі від тебе гроші на випадок розлучення, він же мусить бути захищеним! З його, а точніше, з їхньої точки зору, куди логічніше буде жити зі свекрухою, мою квартиру під оренду, а самим збирати на власну трикімнатну квартиру. Ми з донькою Алісою, можна сказати, не доїдали

Дізналася я недавно, що чоловік Ростислав за порадою мами завів у таємниці від мене окрему карту і збирає там гроші “на випадок розлучення”.

У шлюбі ми з Ростиком майже десять років, але тільки недавно я дізналася, що, виявляється, у мого чоловіка є окремий рахунок, де він тихцем від мене складає собі гроші на той випадок, якщо ми розлучимося. Таку слушну пораду синові дала мама Олена Петрівна, яка спить і бачить, щоб ми розлучилися. Можливо, що скоро вона своє отримає.

Ми з чоловіком одружилися вже дорослими людьми, мені було тридцять, Ростиславу тридцять два. Почали жити в моїй двокімнатній квартирі, народили доньку Алісу, яка зараз ходить до третього класу. Я вважала, що шлюб у нас міцний і в родині одне від одного таємниць немає, але недавно з’ясувалося, що я помилялася.

Коли ми розписалися, то постало питання, де ми будемо жити, для  мене це було дивно, адже у мене була своя двокімнатна квартира. Так, вона потребувала косметичного ремонту, але жити у ній цілком можна було. Але Ростислав з подачі свекрухи гнув лінію, що йти в будинок дружини це якось не по-чоловічому.

З його, а точніше, з їхньої точки зору, куди логічніше буде жити зі свекрухою, мою квартиру під оренду, а самим збирати на власну трикімнатну квартиру. План пахнув неадекватом, тому я була категорично проти. Поки ми зустрічалися, Ростик нормально жив у мене, а тепер почалися якісь незрозумілі рухи.

Ми місяць мусолили це питання, навіть сварилися кілька разів, але в результаті здоровий глузд взяв гору, що дуже не сподобалося Олені Петрівні. Вона продовжувала нашіптувати синові у вуха, що я зараз примушу його вкладатися в ремонт і облаштування квартири, до якої він не має ніякого відношення, а в разі розлучення Ростик залишиться ні з чим.

Мене такий підхід до нашого сімейного життя не влаштовував. Ми щойно розписалися, а вона нас вже розводити зібралася. Та ще так впевнено про це говорить, ніби справа вже вирішена! Я оголосила ультиматум – якщо мама чоловіка такої сумної думки про мої моральні якості, то робити їй в моєму домі нічого. Чоловік пообурюватися, що це його мама і наш будинок, але переконати мене не зміг, а згодом змирився.

Коли народилася Аліса, свекруха начебто поміняла своє ставлення, принаймні перестала говорити при мені про мене ж неприємні речі. Мене це цілком влаштовувало, тому що її любов мені була без потреби. Алісу вона щиро любила, це було видно.

Жили ми з Ростиславом небагато. Копійкидо останньої  не рахували, але покупку якісного зимового одягу доводилося відкладати, як і придбання великої побутової техніки або меблів. З кредитами ми не зв’язувалися, побоювалися, що в якийсь момент не зможемо сплатити і закрутиться сніжний ком відсотків і боргів. Так, потихеньку підкопили – купили.

З декрету я вийшла, коли Аліса пішла в садок. Але моя фірма швидко наказала довго жити і мені довелося шукати нове місце. Знайти хорошу роботу за наявності маленької дитини було складно, безпосередньо ніхто не відмовляв з цієї причини, але я все прекрасно розумію. Довелося влаштовуватися в бюджетну сферу, де вічний недобір співробітників, невеликі зарплати, але немає проблем з лікарняними.

Чоловік періодично міняв місця роботи, шукаючи зарплату вище, але особливої ​​різниці не було. Хоча на нинішньому місці у нього хоча б є перспективи зростання. Зарплата поки середня, але, як він говорив, обіцяли підняти до кінця року. Отже крутилися, виверталися, економили, але жили.

Про те, що у Ростислава може бути інша карта, я навіть не уявляла, навіть на думку не спадало, що таке може бути. А ось воно як виявилося. З’ясувалося це випадково.

Сиділи ми за платіжками, рахували комуналку, чоловік через банківський додаток це робить, він пішов знімати показники лічильників, а телефон з відкритою програмою залишив на столі. Там пілікнуло оповіщення і я на автоматі глянула в його телефон, а там відображено дві карти!

Перша думка чомусь була про кредит, який чоловік потайки від мене взяв, бо сума на одній з карток була дуже значна. А ми ж домовлялися, що ніяких кредитів не буде. Коли Ростик повернувся я запитала, що за друга карта і звідки на ній така сума – 500 тисяч гривень.

Спочатку Ростик намагався перевести тему і виставити мене винною, що я полізла в його телефон, але коли зрозумів, що номер не пройде, вирішив сказати правду, що це його накопичення на випадок розлучення. Оскільки я залишуся при квартирі у будь-якому випадку, а йому доведеться починати життя з чистого аркуша. Це його підстраховка.

Мене ця інформація підкосила. Стільки років живемо, дитина у нас спільна, разом через різне пройшли, а тут ось такі відкриття. Дуже прикро стало, коли я згадала випадки тотального безгрошів’я, коли навіть до платного стоматолога сходити не могла, терпіла, бо до безкоштовного було не пробитися; коли плита зламалася і доводилося готувати годинами на одній слабенькою електроплитці; як Алісі подарунок на новий рік не могли купити; як у якісних продуктах собі й дитині відмовляла. Багато чого згадалося…

Стало дуже прикро, що тоді він ці гроші не дістав, не віддав на потреби сім’ї, а нишком зберігав на своєму рахунку. Я спитала тільки одне – свекруха йому підказала таке рішення? Ростислав не підтвердив, але з його поведінки я зрозуміла, що це вона.

Тоді я зателефонувала Олені Петрівні, а вона мені так спокійно:

– А що тут такого? Це я порадила Ростикові мати ще одну картку і окремі від тебе гроші на випадок розлучення, він же мусить бути захищеним!

Швидше за все, буде таке бажане для неї розлучення, тому що таке я прощати не збираюся. Сім’ї у нас, як виявилося, за стільки років не склалося, це я, найвна, все в дім, все у родину, а Ростик про себе думав. Довіряти я такій людині більше не зможу, нехай сам живе на свої заощадження, як душа забажає.

Поки чоловік пішов жити до матері, але я налаштована рішуче, назад його пускати не хочу. Ростислав вчинив непорядно, я вважаю. Алісі я з часом все поясню, а поки тато для неї у відрядженні. у довгому і далекому.

Чи ви вважаєте як і моя мама, що варто дати Ростиславу ще один шанс?..

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page